Ревуцький Валер'ян Дмитрович

Валер'я́н Дми́трович Реву́цький (1 червня 1910, Київ — 23 грудня 2010, Ванкувер, Канада) — український театрознавець, педагог і театральний критик. Іноземний дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (2001), заслужений діяч мистецтв України (2002), лауреат літературно-мистецької премії ім. І. Котляревського (1995).

Ревуцький Валер'ян Дмитрович
Народився14 червня 1910(1910-06-14)
Київ, Російська імперія
Помер23 грудня 2010(2010-12-23) (100 років) або 22 грудня 2010(2010-12-22)[1] (100 років)
Ванкувер, Метро-Ванкувер, Британська Колумбія, Канада
Країна Україна
Діяльністьтеатральний критик
Alma materРосійський університет театрального мистецтва
Торонтський університет
Галузьслов'янознавство
ЗакладУніверситет Британської Колумбії
ЧленствоНАНУ
Наукове товариство імені Шевченка
Нагороди
заслужений діяч мистецтв України

Дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка у США, Української вільної академії наук у США і в Канаді, член Канадської асоціації славістів. Член Об'єднання українських письменників «Слово».

Біографія

ред.

Син музикознавця Дмитра Ревуцького, племінник композитора Левка Ревуцького[2], хресник літературознавця Сергія Маслова.

Закінчив Московський театральний інститут (1941)[2]. У 1942—1943 мистецький керівник театру-студії «Ґроно» у Києві, 1941—1942 викладач історії українського театру в Києві (Музично-драматична консерваторія), 1943 — 1944 у Львові (Театральна Студія при Інституті Народної Творчості)[3].

З 1944 перебуває за межами України: спочатку в Італії, потім у Великій Британії.

З 1950 постійно проживає в Канаді.

1956 — закінчив магістратуру Торонтського університету.

Від 1960 до 1976 професор славістики в Університеті Британської Колумбії (Ванкувер).

1976—1979 професор славістики в Університеті м. Вікторія (Канада).

Праці

ред.

Розвідки і статті з історії театру і драми в українських, російських та англійських журналах.

Автор праць «П'ять великих українських авторів» (1955), «В орбіті світового театру» (1995), «Віра Левицька: життя і сцена» (1998), «По обрію життя: спогади» (1998), «Заграва: кілька слів про театр» (2000), «П'єси М. Куліша», «Коротка історія українського театру», літературознавчої студії «The Prophetic Madman: The People's Malakhij» (1956) та ін.

Твори:

Примітки

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.