Підводні човни типу XIV
Підводні човни типу XIV (нім. U-Boot-Klasse XIV) — клас військових кораблів з 10 великих підводних плавучих баз підводних човнів, що випускалися у часи Другої світової війни німецькими суднобудівельними компаніями Friedrich Krupp Germaniawerft, Deutsche Werke. Човни розроблялися шляхом модернізації океанських ПЧ типу IX-D і призначалися для постачання продовольством, паливом і боєкомплектом інших німецьких підводних човнів, що діяли на комунікаціях противника. Човни цього типу носили неофіційну назву «дійна корова» (нім. Milchkuh).
Підводні човни типу XIV | ||
---|---|---|
U-Boot-Klasse XIV | ||
U-459 типу XIV тоне під ударами британського бомбардувальника «Веллінгтон». 24 липня 1943 | ||
Служба | ||
Тип/клас | підводні плавучі бази підводних човнів | |
Попередній клас | типу X | |
Наступний клас | типу XVII | |
Держава прапора | Третій Рейх | |
Належність | Крігсмаріне | |
Корабельня | Friedrich Krupp Germaniawerft, Deutsche Werke | |
Первинна вартість | 4 439 000 ℛℳ | |
Замовлено | 24 | |
Закладено | 10 | |
Спущено на воду | 10 | |
Бойовий досвід | Друга світова війна | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | 1668 т (стандартна) 1932 т (повна) | |
Довжина | 67,1 м | |
Ширина | 9,4 м | |
Висота | 11,7 м | |
Осадка | 6,5 м | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | дизель-електрична; 2 дизельних двигуни з нагнітачем Germaniawerft F46 потужність дизелів 2800-3200 к.с., 2 електродвигуни Siemens-Schuckert 2 GU 345/38-8 — 740 к.с. | |
Гвинти | 2 | |
Потужність | 2 × 2 150 к.с. (дизелі) 2 × 625 к.с. (електродвигун) | |
Швидкість | 14,9 вузлів (27,6 км/год) (надводна) 6,2 вузлів (11,5 км/год) (підводна) | |
Дальність плавання | 12350 миль (22 870 км) на швидкості 10 вузлів (19 км/год) (в надводному положенні) 55 миль (102 км) на швидкості 4 вузли (у підводному положенні) | |
Екіпаж | 53 особи | |
Озброєння | ||
Зенітне озброєння | 2 × 37-мм зенітні гармати SKC/30 1 × 20-мм зенітна гармата FlaK 30 |
Історія
ред.Інженери побудували дизайн човнів цього типу на основі існуючого набагато більшого типу IXD, але скоротили його корпус і зробили йому набагато ширшу верхню палубу. Корпус також був глибшим і побудований з більш товстого металу, що дало йому ліпші можливості для занурювання, ніж човнам типів VII та IX. Щоб збільшити місткість ємностей для зберігання необхідних матеріалів і майна, з човна зняли торпедні апарати і торпедно-мінне озброєння, залишився тільки зенітні автоматичні гармати для самооборони: дві 37-мм гармати, одна у передній і одна в кормовій частинах мосту, і одна 20-мм гармата на кормовій платформі. Тип XIV поділяв багато спільних компонентів з типом VIIC, і міст був ідентичним типу IX.
Завдяки своїм великим розмірам, тип XIV міг поповнювати інші човни паливом (613 т), моторним маслом 13 т, чотирма торпедами та свіжими продуктами, які зберігалися в холодильних камерах. Крім цього, човни були обладнані пекарнями, щоб забезпечити екіпажі свіжим хлібом. Тип XIV також мав на борту лікаря та медичне устаткування для поранених і хворих моряків, і навіть мав камеру-карцер для перевезення двох моряків, на яких чекали дисциплінарні стягнення вдома. Вантаж перевозили на 6-метровому надувному човні та портативними кранами.
Дозаправлення та перевезення майна у відкритому морі становило дві великі проблеми. По-перше, для організації зустрічі у визначеному пункті рандеву було потрібно проводити радіообмін для врегулювання усіх питань. Ці повідомлення часто перехоплювалися союзниками за допомогою HFDF або шляхом зламування і подальшого розшифрування цих радіограм. До середини 1943 року практично всі заплановані зустрічі були заздалегідь відомі союзникам. По-друге, поповнення між човнами у морі займало багато часу і проводилося на поверхні. У цей момент човни були особливо вразливі, оскільки вони не могли пірнути, щоб уникнути нападів противника. Союзники, особливо американці, використали це з максимальною вигодою, що призвело до повного знищення човнів типу XIV для постачання.
Врешті-решт усі десять човнів були затоплені авіацією та кораблями союзників у відносно короткі терміни. Через значну потребу у постачанні U-Boot, що діяли в Атлантиці, в експлуатацію був уведений тип IX, які забезпечували їх усім необхідним для довготривалих бойових походів.
Підводні човни типу XIV
ред.- Позначення
Див. також
ред.Примітки
ред.- Виноски
- Джерела
Посилання
ред.- Type XIV. на uboat.net. (англ.)
- Type XIV(англ.)
- Type XIV U-Boat
Література
ред.- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4.
- Бишоп К. Подводные лодки кригсмарине. 1939—1945. Справочник-определитель флотилий = Kriegsmarine U-boats 1939—1945. — М.: Эксмо, 2007. — 192 с. — (Военная техника III Рейха). — ISBN 978-5-699-22106-6.