Вікіпедія

Перепеляк Іван Михайлович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Іван Михайлович Перепеляк (7 листопада 1943) — український поет, завідувач сектором художньої літератури і козацького фольклору Науково-дослідного Центру козацтва імені гетьмана Мазепи, Заслужений діяч мистецтв України, доктор педагогічних наук, професор. Голова Харківської обласної організації Національної спілки письменників України (1994—2012)[1].

Іван Михайлович Перепеляк
Іван Михайлович Перепеляк
Ім'я при народженніПерепеляк Іван Михайлович
Народився7 листопада 1943(1943-11-07) (81 рік)
с. Оболонь Семенівського району Полтавської області
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьпоет
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творівукраїнська
Роки активностідо 2009 року
Жанрлірика,поема
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
ПартіяКПРС (1986–1990)
НагородиЗаслужений діяч мистецтв України
ПреміїЛітературна премія імені гетьмана Мазепи

Біографія

ред.

Іван Перепеляк народився 7 листопада 1943 року в с. Оболонь (село) Семенівського району Полтавської області.

1960 р. — середню освіту здобув у своєму селі.

1962—1966 рр. служив на флоті.

Воїн-інтернаціоналіст, учасник бойових дій на Кубі, під час Карибської кризи.

1965 р. — першу добірку поезій подав часопис «Прапор».

1972 р. — закінчив філологічний факультет Харківського державного університету імені В.Каразіна

1972—1980 рр. — завідував відділом літератури й мистецтва у Харківській молодіжці.

1980 р. — член НСПУ.

1985—1993 рр. — працював у газеті «Вечірній Харків». Був позаштатним кореспондентом «Комсомольской правды» та «Літературної України» (Київ).

1993 р. — почесний професор Харківського національного автомобільно-дорожнього університету

1997 р. — почесний доктор Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

1994—2012 рр. — був Головою  Харківської обласної організації Національної спілки письменників України.

Завідувач сектору художньої літератури і козацького фольклору Науково-дослідного Центру козацтва імені гетьмана Мазепи, Заслужений діяч мистецтв України, доктор педагогічних наук, професор.

В жовтні 2014 року 10 днів перебував у зоні АТО.

Книги автора

ред.

Збірки поезій

ред.
  • «На березі світання» (1976);
  • «Тополина Оболонь» (1979);
  • «Над Сулою-рікою» (1983);
  • «Океан вогню» (1985);
  • «Ратний час» (1990);
  • «Вибране» (1992);
  • «Бунт» (1995);
  • «Неопалима купина» (1997);
  • «Поезії» (1999);
  • «Матеріали до вивчення творчості поета в курсі „ Українська література“ для учнів загальноосвітніх шкіл та студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів І — V рівнів акредитації»: методичний посібник (2002);
  • «Моєї радості печаль» (2004);
  • 13-й Апостол: поема-фієрія (2006);
  • «Поеми» (2007);
  • «Янголи і фурії Поета»: лірична поема (2007);
  • «Григорій Сковорода» (2008);
  • «Судний день»;
  • «Тополина Оболонь» — твори у 3-х томах (2011);
  • «Покаяння Понтія Пілата»;
  • «Остання любов гетьмана»: Історична поема (2012);
  • «Поезії та поеми у 2-х томах» (2013);

Повісті

ред.
  • «Великий степ»: документальна повість про Героя Соціалістичної Праці, голову колгоспу ім. В. І. Леніна Чутівського р-ну Полтавської області Івана Васильовича Ропавку (1987);

П'єси

ред.
  • «Козацький монастир» (1995);
  • «В обіймах ангелів — Григорій Сковорода»;

Премії

ред.
  • Лауреат Літературної премії імені гетьмана Мазепи;[2],
  • Лауреат Харківської обласної премії імені О. Масельського;[3]

Почесні звання і нагороди

ред.

Нагороджений орденом та медалями.

  • «Дипломом честі» Генерального штабу Революційних Збройних Сил Республіки Куба, який вручив команданте Ернесто Че Гевара;
  • Лауреат Міжнародної нагороди «Золотий клейнод Родини Мазеп»;
  • Відзначений нагородою за натхненну роботу на благо Харківщини (2000);
  • Лауреат регіонального рейтингу «Харків'янин століття» 2001 р.;
  • Лауреат Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота фортуна» 2002 р.;
  • «Харків'янин року» 2006 р.;
  • «Почесний громадянин села Оболонь», Семенівського району Полтавської області (нині село Оболонь, Кременчуцького району Полтавської області);
  • «Почесний громадянин Семенівщини», (рішенням сесії районної ради від 28.10.2014 р.).

Література

ред.

Про автора

ред.
  1. Іван Перепеляк: поет, прозаїк, драматург, уродженець с. Оболонь Семенівського р-ну // Письменники України: біобібліографічний довідник. — К., 2006. — С. 316.
  2. Михайлин І.  Поет в оптиці свого часу: розмова з І. Перепеляком / І. Михайлин // Рідний край. — 2013. — № 2. — С. 141—147.
  3. Михайлин І. Л. Поезія як батьківщина і батьківщина як поезія / Ігор Михайлин // Літературна Україна. — 2014. — 14 серпня. — С. 12.
  4. Тома Л. «Життя в обіймах смерті…» Великі теми й вистраждані істини / Л. Тома // Літературна Україна. — 2009. — 19 берез. — С. 7.

Рецензії на книги

ред.
  1. Гарвастюк В. Вічний вогонь слова [рец.: на видання: Перепеляк І. Поезії та поеми в 2-х томах]. — Х.: Майдан, 2003 / В. Гарвастюк; В. Гаввастюк // Рідний край. — 2004. — № 2 (11). — С. 129—135.
  2. Гарвасюк В. Вічний вогонь слова: (рец. на видання: Перепеляк І. М. Поезія та поеми в 2-х томах.  Х.: Майдан, 2003) / В. Гарвасюк // Рідний край. — 2004. — № 2 (11). — С. 129—134.
  3. Гарвасюк В. Вічний вогонь слова: (рец. на видання: Перепеляк І. М. Поезія та поеми в 2-х томах.  Х.: Майдан, 2003) / В. Гарвасюк // Рідний край. — 2004. — № 2 (11). — С. 129—134.
  4. Книга становлення душі: [про двотомник вибраних творів І. Перепеляка, уродженця с. Оболонь Семенівського р-ну] / П. Сорока // Літературна Україна. — 2017. — 27 квіт. — С. 7.
  5. Ковалевський О. Не втратити себе (І. Перепеляк. «Початок вічності»): [про збірку віршів] / О. Ковалевський // Рідний край. — 2002. — № 1 (6). — С. 135—138.
  6. Михайлин І.  Чи буває зрада виправданою? [рец. на видання: Перепеляк Іван. Тринадцятий апостол: Поема-феєрія]. — Харків: Майдан, 2006. — 126 с. / І. Михайлин // Рідний край. — 2007. — № 1 (16). — С. 180—184.
  7. Михайлин І. «Мені було потрібно вік прожити…»: (рец. на книгу: Іван Перепеляк «Поезії: Вірші, поеми» — Х.: Майдан, 1999. — 528 с.) / І.Михайлин // Рідний край. — 2000. — № 2 (3). — С. 127—130.
  8. Стожук А.  Логос покоління: [рец. на книгу: І. Перепеляк «Полтавські сонети» / І. Перепеляк. — Харків : "Майдан", 2010. – 260 с. [Текст] / А. Стожук] // Рідний край. – 2010. – № 2 (23). – С. 254-258.
  9. Хоменко Н.  «І закликав голос: — Устань і говори!»: [рец. на книгу: Перепеляк Іван. Судний день. — Харків: Майдан, 2002. — 124 с.] / Н. Хоменко // Рідний край. — 2002. — № 2 (7). — С. 140—142.
  10. Хоменко Н. «І закликав голос: — устань і говори!»: рец. на книгу: Перепеляк Іван. Судний день. — Х.: Майдан, 2002. — 124 с. / Н. Хоменко // Рідний край. — 2003. — № 2 (9). — С. 140—142.

Примітки

ред.
  1. ↑ Національна спілка письменників України.// Письменницький довідник./ Іван Перепеляк
  2. ↑ Премии Украины в области литературы. Архів оригіналу за 7 березня 2010. Процитовано 8 серпня 2010.
  3. ↑ Розсипані перли Слобожанщини

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття про українського письменника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Перепеляк_Іван_Михайлович