О́роцька мова — мова орочів. Належить до південної групи тунгусо-маньчжурських мов, близька до нанайської та удегейської мови. Поширена в Хабаровському краї (Комсомольський, Совгаванський, Ульцький райони). Чисельність мовців згідно з переписом 2010 — 8 осіб. За даними 2002 року ороцькою мовою володіло 257 осіб. Первісно мова розпадалася на 3 діалекти: тумнінський, хадінський, хунгарійський. На початку 2000-х рр. було створено писемність для ороцької мови. Видано підручник.

Ороцька мова
Поширена вРосія
РегіонХабаровський край
Носії8[1]
Місцена межі зникнення
Писемністькирилиця
КласифікаціяАлтайська сім'я
Тунгусо-маньчжурська гілка
Південна група
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3oac

Ороцький алфавіт

ред.

Ороцька абетка досі не устаткувалася: в різних виданнях використовуються різні версії. Версія 2002 року[2]:

А а Б б В в Г г Д д Е е Ё ё Ж ж
З з И и Й й К к Л л М м Н н Ӈ ӈ
О о П п Р р С с Т т У у Ф ф Х х
Ц ц Ч ч Ш ш Щ щ Ъ ъ Ы ы Ь ь Э э
Ю ю Я я

В електронному підручнику «Орочи кэсэни», випущеному в Хабаровську в 2010 році, використовуються також буква К' к' і макрони для довгих голосних[3].

Примітки

ред.
  1. Перепись-2010. Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 8 листопада 2012.
  2. Абрамова Г. С. Картинный словарь орочского языка. СПб., 2002, вид-во «Дрофа»
  3. Портал Хабаровск. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 8 листопада 2012.

Посилання

ред.