Вікіпедія

Обмінський Тадей

Таде́й Анто́ній Обмі́нський (пол. Tadeusz Antoni Obmiński; 16 квітня 1874, Львів — 18 липня 1932, там само) — український архітектор і педагог.

Обмінський Тадей Антоній
Народження16 квітня 1874(1874-04-16)
Смерть18 липня 1932(1932-07-18) (58 років)
там само
° інфаркт міокарда
ПохованняЛичаківський цвинтар
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Польща Польща
НавчанняНаціональний університет «Львівська політехніка»
Діяльністьархітектор
Праця в містахЛьвів
Архітектурний стильсецесія
Найважливіші спорудибудинок акціонерного товариства «Дністер»
Реставрація пам'ятокреставрація Латинської катедри
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
CMNS: Обмінський Тадей у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народився 16 квітня 1874 р. у Львові. Його батьками були банківський службовець Юліуш Александер Обмінський та Антоніна Броніслава зі Стахевичів. Родина батька походила з дрібношляхетського роду гербу «Лис». Батьки Т. Обмінського поховані на цвинтарі церкви святого Димитрія в селі Оброшине поблизу Львова[1].

По закінченні архітектурного факультету Львівської технічної академії 9 липня 1898 р. отримав диплом з відзнакою «особливо обдарований».

У 1900-1901 рр. отримав додаткову спеціалізацію у політехніці Шарлотенберга. Багато співпрацював із будівельною фірмою Івана Левинського, виконуючи проєкти. Кілька будівель спроєктував для фірми Міхала Уляма і Зигмунта Кендзерського.[2]

У 1897—1905 рр. був асистентом на кафедрі будівельних конструкцій, в 1906—1908 роках — конструктором на кафедрі континентального будівництва. 1908 р. захистив наукову працю «Ґенеза дерев'яного будівництва в Польщі». 1909 р. був доцентом технічного рисунку та дерев'яного будівництва. У жовтні 1910 р. став професором та керівником кафедри загального будівництва. У 1926—1931 рр. вів також заняття по будівельних матеріалах, кошторисах і веденню будівництва. У 1912—1913 рр. був деканом Континентально-водного факультету, у 1915—1916 рр. та 1920—1921 рр. Архітектурного факультету, а у 1916-1917 рр. академічному році — ректором Політехнічної школи.

Від 1899 р. був членом Політехнічного товариства у Львові.[3] Входив до складу комітету, який у рамках друкованого органу товариства (журнал «Czasopismo Techniczne») кілька разів на рік видавав номери присвячені архітектурі.[4] Був одним із засновників створеного в червні 1908 р. «Кола архітекторів польських у Львові». Тоді ж був обраний членом правління.[5] На початку грудня того ж року у складі делегації львівського Кола архітекторів брав участь у Першому з'їзді делегатів польських архітектурних кіл у Кракові.[6] Член комісії з реставрації королівських замків Варшави і Кракова. Входив до складу журі конкурсів проєктів перебудови садиби Скібневських у селі Голозубинці (1904)[7], каплиці в Хоминцях (1905)[8], проєктів дому управління залізниці у Львові (1911)[9], ескізів будинку Ощадної каси в Сяноку (1912).[10] Очолював журі конкурсу проєктів «Дому солдата» на нинішній площі Петрушевича у Львові (1932).[11] Кавалер Командорського хреста Ордену Відродження Польщі[12].

У Львові мешкав у будинку № 77 на вулиці Сикстуській.[13] Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 59.[14]

Тадей Обмінський вивчав традиційне народне будівництво в Галичині. Експонував рисунки дерев'яної архітектури на виставці в палаці Чапських у Кракові (13 квітня — 15 травня 1905 р.).[15] 1910 р. експонував фотографії зразків дерев'яного зодчества на архітектурній виставці у Львові в окремій персональній залі.[16] 1978 р. Музей народної архітектури та побуту у Львові влаштував виставку «Народна архітектура України в рисунках Т. Обмінського».

Творчість

ред.
 
Будинок акціонерного товариства «Дністер»
 
Дім № 4 на пр. Шевченка (№ 6 на вул. Чайковського), 1905
 
Дім № 4 на площі Ген. Григоренка, 1906
 
Притулок Бурлярда на вул. Князя Романа, 1908
 
Школа № 34 на вул. Замкненій, 8, 1928
 
Костел Матері Божої Остробрамської у Львові

За роки своєї творчої діяльності Тадей Обмінський залишив багату архітектурну спадщину. Будучи одним з учнів Івана Левинського, плідно утверджував модерн у галицькій архітектурі і сприяв утвердженню української народної стилістики в церковному мистецтві.

Реалізовані проєкти
Нереалізовані
  • Конкурсний проєкт українського театру на нинішній площі Шашкевича у Львові (1905).[25]
  • Два проєкти будинку Політехнічного товариства у Львові. На конкурсі 1905 року не здобули відзнак.[26]
  • Проєкт реколекційного дому єзуїтів на нинішній вулиці Залізняка (бл. 1906).[27]
  • Три проєкти нової будівлі Львівського університету на нинішній вулиці Грушевського, відзначені однією з трьох других премій на конкурсі1913 року. Журі відмітило добре вирішення планів.[28] Того ж року видано збірку проєктів конкурсу, куди зокрема, увійшли роботи Обмінського.[29]

Примітки

ред.
  1. ↑ Жук І. Тадеуш/Тадей Обмінський — архітектор сецесійного Львова [Архівовано 5 січня 2018 у Wayback Machine.] // Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2015. — С. 36.
  2. ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa : Neriton, 2005. — S. 85. — ISBN 83-88372-29-7.
  3. ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 92.
  4. ↑ Sprawy bieżące // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 18. — S. 240.
  5. ↑ Ruch budowlany i rozmaitości // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 30. — S. 376.
  6. ↑ Z I-go Zjazdu Delegatów Kół Architektonicznych Polskich w Krakowie (1908) // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 52. — S. 635.
  7. ↑ Projekt na dwór szlachecki // Gazeta Narodowa. — 20 maja 1904. — № 115. — S. 2.
  8. ↑ Lewicki J. Między tradycją… — S. 189.
  9. ↑ Rozstrzygnięcie konkursu na szkice gmachu administr. kolei państw. we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 3. — S. 49.
  10. ↑ Konkurs na szkice gmachu Kasy Oszczędności w Sanoku // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58.
  11. ↑ Budowa Domu Żołnierza we Lwowie // Gazeta Lwowska. — 16 kwietnia 1932. — № 87. — S. 6.
  12. ↑ Tadeusz Obmiński // Album inżynierów i techników w Polsce. — Lwów, 1932. — T. I, cz. I. — S. 16.
  13. ↑ Львів. Туристичний путівник. — Львів : Центр Європи, 2004. — С. 185. — ISBN 966-7022-09-9.
  14. ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 332. — ISBN 966-8955-00-5.
  15. ↑ Drobne wiadomości // Architekt. — 1905. — № 4. — S. 64.
  16. ↑ Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387.
  17. ↑ Brzezina K. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii z góry Karmel w Delawie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 509 il. — S. 74. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  18. ↑ Ruszczyk G. Kaplica publiczna w Żabiem // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 2006. — Т. 14. — S. 497. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-42-X.
  19. ↑ Харчук Х. «Ґражина», вілла // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 639—640. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  20. ↑ м. Львів. Будинок № 2 по вул. Глібова. Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
  21. ↑ Brzezina K. Kościół parafialny P. W. Św. Walentego w Kałuszu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2002. — Т. 10. — S. 180, 185—186. — ISBN 83-85739-2-0. (пол.)
  22. ↑ Działalność budowlana Funduszu Kwaterunku Wojskowego [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Architektura i Budownictwo. — 1929. — № 2—3. — S. 41—42, 50—52. (пол.)
  23. ↑ Котлобулатова І. Львів на фотографії. — Львів : Центр Європи, 2006. — С. 275. — ISBN 966-7022-57-9..
  24. ↑ Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Najśw. Serca Jezusa i Matki Boskiej Częstochowskiej oraz Dom SS. felicjanek w Śniatynie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — S. 271. (пол.)
  25. ↑ Левицький К. Чому припізнилася у нас перед світовою війною будова українського театру у Львові? // Діло. — 1937. — 4 листопада. — № 243 (14787). — С. 3.
  26. ↑ W. Ż. Konkurs na budowę domu Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1906. — № 3. — S. 27. (пол.)
  27. ↑ Betlej A. Kościół p. w. św. Józefa i bł. Andrzeja Boboli oraz dom rekolekcyjny ks. jezuitów // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Międzynarodowy Centrum Kultury, 2004. — S. 205, 214. — ISBN 83-89273-17-9. (пол.)
  28. ↑ Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt. — 1913. — № 5-6. — S. 69-80; Z konkursu na gmach Uniwersytetu we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — S. 243—244, 246; Konkurs na plany gmachu uniwersyteckiego // Przegląd Techniczny. — 1913. — № 20. — S. 286.
  29. ↑ Projekty konkursowe nowego gmachu Uniwersytetu we Lwowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 162. (пол.)

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Обмінський_Тадей&oldid=43770046