Нова Англія
Нова́ А́нглія (англ. New England) — північно-східний регіон у США, що включає шість штатів: Коннектикут, Мен, Массачусетс, Нью-Гемпшир, Род-Айленд та Вермонт. Нова Англія межує з Атлантичним океаном, Канадою та штатом Нью-Йорк.
|
| |
|---|---|
|
| |
| Слоган «Звернені до неба» | |
 Національна емблема: Братчик Джонатан | |
| Регіональна статистика | |
| Склад |  Коннектикут Мен Массачусетс Нью-Гемпшир Род-Айленд Вермонт |
| Площа - Загальна |
186,458.8 km² |
| Населення - Загальне - |
14,618,806 (2013 рік)[1] |
| Найбільше місто | Бостон (нас. 636,479) |
| ВВП | $900.8 млрд (2013)[2] |
Загальна інформація
ред.Тут були одні з найранішніх поселень в Північній Америці. Пілігрими з Англії вперше оселилися в Новій Англії в 1620 році, щоб сформувати колонію Плімут. Десять років потому пуритани оселилися на північ від колонії Плімут в Бостоні, утворюючи колонію Массачусетської затоки. Протягом наступних 130 років Нова Англія брала участь у чотирьох французьких та індіанських війнах, поки, нарешті, британці не перемогли французів і їх союзників в Північній Америці.
Саме в Новій Англії в кінці XVIII-го століття зародився опір проти британського парламенту, який вводив нові податки без згоди колоністів. Бостонське чаювання, яке виразило невдоволення жителів колоній, спонукало Велику Британію провести чистку в урядах колоній. Протистояння призвело до відкритої війни в 1775 році і вигнання англійців з Нової Англії навесні 1776 року, а потім і до підписання Декларації незалежності в липні 1776 року.
Деякі з перших течій в американській літературі, філософії та освіті виникли в Новій Англії. Регіон відігравав важливу роль в русі за скасування рабства, і став першим у Сполучених Штатах, що зазнав перетворення у зв'язку з промисловою революцією. Сьогодні Нова Англія є одним з основних світових центрів освіти, високих технологій, страхування, медицини. Бостон — її транспортний, фінансовий, культурний, освітній та медичний центр.
Кожен штат розподіляється на невеликі муніципалітети, відомі як міста Нової Англії, які регулюються міськими зборами. Починаючи з 1970 року виборці частіше підтримують ліберальних кандидатів на державному та федеральному рівнях, ніж в будь-якому іншому регіоні Сполучених Штатів.
Бюро перепису населення Нової Англії — єдине з дев'яти регіональних бюро перепису населення США, назва якого не пов'язана з його географічним положенням, і єдине з чітко визначеними кордонами. Весь регіон пов'язує сильне почуття культурної ідентичності, що вирізняє його серед інших частин країни. Хоча це часто викликає суперечності через поєднання пуританства з лібералізмом, аграрного життя з промисловістю та ізоляції з імміграцією.
Географія
ред.Штати Нової Англії займають площу 71 991,8 квадратних миль (186 458 км²), тобто трохи більшу, ніж штат Вашингтон, і більшу, ніж Англія. Штат Мен становить майже половину загальної площі Нової Англії, але він лише 39-й серед штатів за площею, трохи менше Індіани. Решта штатів належать до числа малих у США, у тому числі найменший штат Род-Айленд.
Клімат
ред.
Погодні умови різні по регіону. Клімат штатів Мен, Нью-Гемпшир, Вермонт вологий з коротким м'яким літом і холодною зимою. Коннектикут, Массачусетс, Род-Айленд, південна частина штату Мен, південна частина Нью-Гемпшира і Вермонта з вологим кліматом з довгим теплим літом, але також з холодною зимою.
Осінь приходить до Нової Англії раніше, ніж в сусідні регіони, і завдяки густим листяним лісам, розфарбовує її в яскраві кольори, що приваблює безліч туристів.
Середня кількість опадів коливається 1000—1500 мм (від 40 до 60 дюймів) на рік, хоча в північній частині штату Вермонт і Мен дещо менша, 510—1000 мм. Глибина снігового покриву часто перевищує 2,5 м, що робить гірськолижні курорти штату Мен, Нью-Гемпшира і Вермонту вкрай привабливими взимку.
Найнижча температура, зареєстрована в Новій Англії -46 °C (Блумфілд, Вермонт, 30 грудня 1933 року). Найменший штат Род-Айленд є найтеплішим в Новій Англії, найбільший Мен — найхолоднішим.
Історія
ред.Корінне населення
ред.
Найперше відоме населення Нової Англії — це американські індіанці, що розмовляли на східних алгонкинських мовах. Відомі племена абенаків, пенобскот, пекотів, могікан, покумтуків і вампаноагів. До прибуття європейців західні абенакі населяли Нью-Гемпшир і Вермонт, а також частину Квебеку та західного Мену. Їхнім центром був Норріджвок у сучасному штаті Мен.
Пенобскот жили вздовж річки Пенобскот у штаті Мен. Вампаноаги займали південний схід штату Массачусетс, Род-Айленд, острови Мартас Він'ярд і Нантакет. Покумтукі жили в західному Массачусетсі, могікани і пекоти — в районі Коннектикуту. Долина річки Коннектикут, яка розташована на території сучасних штатів Вермонт, Нью-Гемпшир, Массачусетс і Коннектикут, поєднувала різні народи в культурному, мовному і політичному планах.
Близько 1600-го французькі, голландські та англійські торговці, досліджуючи Новий Світ, почали торгівлю з індіанцями металевими, скляними виробами і тканинами в обмін на боброві шкірки.
Вірджинська компанія
ред.10 квітня 1606 року король Англії Яків I затвердив указом компанії Вірджинії, Лондона і Плімута. Це були приватні торгово-фінансові підприємства, призначені для освоєння земель Англією.
Завдяки Вірджинській компанії були освоєні території аж до північних кордонів штату Мен. Восени 1607-го була заснована колонія Пофам у гирлі річки Кеннебек у штаті Мен. На відміну від Джеймстауна (Вірджинія), заснованого у квітні 1607, колонія стала першим англійським поселенням у Північній Америці, проте навесні наступного року вона була покинута. Капітан Джон Сміт, досліджуючи береги регіону в 1614, назвав його Новою Англією. Він також опублікував опис Новій Англії.
Взимку 1616—1617 до Нової Англії, в бухту Біддефорд, прибув капітан Річард Віні. Сьогодні там розташоване місто Біддефорд у штаті Мен.
В 1620 пілігрими з корабля «Мейфлавер» заснували колонію Плімут, що поклала початок постійному поселенню європейців у Новій Англії.
Рада в Плімуті
ред.Назва «Нова Англія» стала офіційною 3 листопада 1620, коли статут компанії Вірджинія Плімут був замінений Королівською хартією про «Плімутську Раду з Нової Англії», акціонерним товариством, заснованим для колонізації та управління регіоном. Перші колоністи, які прибули в Плімут, підписали «Мейфлаверську угоду», що стала першим керівним документом колонії Массачусетської затоки, заміненим надалі королівським статутом (1629). Порт і головне місто колонії Бостон заснований у 1630 році.
З 1633 массачусетські пуритани почали селитися в Коннектикуті. Вигнаний з Массачусетса за єресь Роджер Вільямс, привів групу своїх прихильників на південь і заснував Провіденс (1636) в області, яка пізніше стала штатом Род-Айленд. В цей час Вермонт ще не був заселений, а території Нью-Гемпшира і Мена перебували під управлінням Массачусетсу.
Колоніальні війни
ред.У відносинах між колоністами та індіанцями мир чергувався з озброєними зіткненнями, найкривавішим з яких була Війна Пежо (1643), в ході якої сталася різанина Містик. Шість років по тому колонії Массачусетського затоки Плімут, Нью-Гейвен і Коннектикут об'єдналися в Конфедерацію Нової Англії (офіційно «Сполучені Колонії Новій Англії»). Конфедерація була створена в основному для координації взаємної оборони, але не була ефективна і незабаром розпалася.
Вождь вампаноагов Метакомет на прізвисько Король Філіп поставив мету повне винищення або вигнання білих поселенців. Колоністи здобули рішучу перемогу в війні Короля Філіпа (1675-76), але понесли важкі втрати. Метакомет був убитий, плем'я вампаноаг практично винищено. З союзними йому племенами був укладений мир там, де зараз розташовані Нью-Гемпшир та штат Мен.
Протягом наступних 100 років колоністам Нової Англії довелося вести ще шість воєн, в основному, проти Нової Франції. Союзниками Новій Англії в цих війнах були ірокези, а союзниками Нової Франції виступали вабанакі. Після завоювання Нової Англією Акадии (1710), вона була перетворена в Нову Шотландію під контролем Новій Англії, але на той момент Нью-Брансвік і практично весь сучасний Мен залишалися спірною територією між Новою Англією та Нової Францією. Після перемоги англійців в Семирічній війні (1763), в долині річки Коннектикут відкрився поселенський регіон Західний Нью-Гемпшир, нині Вермонт.
Фермери Нової Англії ставали відносно самостійними. Пізніше, завдяки пуританської трудової моралі, в Новій Англії почали розвиватися торгівля і ремесла, на відміну від Південних колоній, які імпортували потрібні товари з Англії.
Протекторат Англії
ред.Король Яків II був стурбований все більшою самостійністю колоній, в тому числі їх самоврядуванням і статутами, їх відкритою зневагою навігаційного Акта, і їх зростаючою військовою потужністю. Тому він встановив панування в Новій Англії Адміністративного Союзу (1668), що мав у своєму складі всі колонії Англії в Новому світі. В 1688 у колишні голландські колонії Нью-Йорк і Нью-Джерсі були приєднані до Союзу. Союз, нав'язаний ззовні і всупереч вкоріненій демократичній традиції регіону, був вкрай непопулярний серед колоністів.
Влада суттєво змінила статути колоній, призначивши майже у всіх королівських губернаторів. Виникла напруженість між королівськими губернаторами з одного боку, і виборними органами управління та посадовими особами колоній — з іншого. Губернатори бажали встановити необмежену владу, а чиновники з місцевих виборних посадових осіб противилися цьому. Місцеві міські уряду, в більшості випадків, продовжували працювати як і раніше як органи самоврядування.
Після Славної революції в Англії (1688) бостонці скинули королівського намісника сера Едмунда Андроса. Вони захопили королівських чиновників, а також прихильників Англіканської церкви, в ході безкровного народного повстання. Ці напружені відносини, в кінцевому підсумку, вилилися в Американську Революцію, що стала початком Війни за Незалежність США в 1775 у. Перші битви війни відбулися в Лексінгтоні і Конкорді, штат Массачусетс, пізніше відбулася облога Бостон а континентальними військами. У березні 1776 а британські війська були змушені залишити Бостон.
Нова Англія і становлення Сполучених Штатів
ред.Післяреволюційна Нова Англія
ред.Після Війни за Незалежність Нова Англія перестала бути політичною одиницею, але регіон, що складається з самостійних штатів, як і раніше мав важливе культурне значення. До 1784 всі штати регіону вже зробили кроки в напрямку скасування рабства, а Вермонт і Массачусетс скасували рабство в 1777 і 1783у, відповідно.
Під час війни з Англією 1812, в Новій Англії виник рух за відділення від США. Торгівля у Новій Англії тільки починала відновлюватися, і її купці виступали проти війни зі своїм найбільшим торговим партнером. Двадцять сім делегатів від штатів Нової Англії зібралися на Хартфордську Конфернцію взимку 1814—1815 року, щоб обговорити зміни в Конституції США для захисту інтересів регіону і зміцнення автономії штатів, на їх думку що не враховуються достатньо в торгових взаєминах держав.
Вермонт отримав статус штату в 1791 у після вирішення спору зі штатом Нью-Йорк. 15 березня 1820, як частина Міссурійського компромісу, території штату Мен, що раніше входили до складу штату Массачусетс, були прийняті в Союз як вільний від рабства штат. Сьогодні регіон Нова Англія складається з шести штатів: Коннектикут, Мен, Массачусетс, Нью-Гемпшир, Род-Айленд і Вермонт.
До періоду Громадянської Війни в США Нова Англія відрізнялася від інших штатів своїми політичними тенденціями. Массачусетс і Коннектикут були в числі останніх притулків федералістів, котрі виборювали більшу самостійність кожного штату. Коли оформилася двопартійна система (1832), Нова Англія стала оплотом нової партії Вігів. Віги домінували по всій Новій Англії крім Мена і Нью-Гемпшира. Провідні державні діячі — в тому числі Деніел Уебстер родом з цього регіону. Нова Англія залишила вклад і в інших сферах життя. Звідти було багато відомих літераторів та інтелектуалів, таких як Ральф Емерсон, Генрі Девід Торо, Натаніель Готорн, Генрі Лонгфелло, Джордж Банкрофт, Вільям Прескотт.
Промислова революція
ред.Нова Англія стала ключовим регіоном промислової революції в США. На північному березі морського порту Беверлі (Массачусетс) в 1787 з'явилася перша, і надалі найбільша, бавовнопрядильна фабрика в Америці. Технологічні досягнення мануфактури Беверлі привели до появи більш сучасних текстильних фабрик, в тому числі Млини Слейтер в місті Патакет, Род-Айленд. Долину Блекстоун в Массачусетсі і Род-Айленді прозвали в Америці батьківщиною промислової революції. Міста Лоренс і Лоуелл (Массачусетс), Уонсокет (Род-Айленд), Льюістон (Мен) стали центрами текстильної промисловості, заснованої на інноваціях Млини Слейтер і бавовняної мануфактури Беверлі.
Населення та найбільші міста
ред.| Історія переписів | |||
|---|---|---|---|
| Перепис | Населення | Зміна в % | |
| 1790 | 1 009 408 | — | |
| 1800 | 1 233 011 | 22.2% | |
| 1810 | 1 471 973 | 19.4% | |
| 1820 | 1 660 065 | 12.8% | |
| 1830 | 1 954 717 | 17.7% | |
| 1840 | 2 234 822 | 14.3% | |
| 1850 | 2 728 116 | 22.1% | |
| 1860 | 3 135 283 | 14.9% | |
| 1870 | 3 487 924 | 11.2% | |
| 1880 | 4 010 529 | 15.0% | |
| 1890 | 4 700 749 | 17.2% | |
| 1900 | 5 592 017 | 19.0% | |
| 1910 | 6 552 681 | 17.2% | |
| 1920 | 7 400 909 | 12.9% | |
| 1930 | 8 166 341 | 10.3% | |
| 1940 | 8 437 290 | 3.3% | |
| 1950 | 9 314 453 | 10.4% | |
| 1960 | 10 509 367 | 12.8% | |
| 1970 | 11 841 663 | 12.7% | |
| 1980 | 12 348 493 | 4.3% | |
| 1990 | 13 206 943 | 7.0% | |
| 2000 | 13 922 517 | 5.4% | |
| 2010 | 14 444 865 | 3.8% | |
| Оцінка 2014 | 14 680 722 | 1.6% | |
| Джерело:[3][4] | |||
Список найбільших міст на основі перепису 2010 року. В дужках вказано населення відповідної міської агломерації.
- Бостон,Массачусетс 617 594 (4 552 402)
- Вустер,Массачусетс 181 045 (798 552)
- Провіденс, Род-Айленд 178 042 (1 600 852)
- Спрингфілд, Массачусетс 153 060 (692 942)
- Бриджпорт, Коннектикут 144 229 (916 829)
- Нью-Гейвен, Коннектикут 129 779 (862 477)
- Гартфорд, Коннектикут 124 775 (1 212 381)
- Стемфорд, Коннектикут 122 643 (частина MSA Бріджпорт)
- Вотербері, Коннектикут 110 366 (228 984)
- Манчестер, Нью-Гемпшир 109 565 (400 721)
Економіка
ред.Загальний огляд
ред.Кілька факторів робить економіку Нової Англії унікальною. Регіон знаходиться далеко від географічного центру країни, і це відносно невелика область, і відносно густонаселена. Історично він був важливим центром промислового виробництва і постачальником натуральних продуктів, ресурсів, таких як граніт, омари, і тріска. Нова Англія експортує продукти харчування, починаючи від риб і омарів, до журавлини, картоплі і кленового сиропу. Сфера послуг є важливою, в тому числі туризму, освіти, фінансових і страхових послуг, а також архітектурні послуги, конструкторскі та будівельні послуги. Міністерство торгівлі США назвло економіку Нової Англії мікрокосмом для всієї економіки США.[5]
У першій половині 20-го століття, в регіоні пройшов тривалий період деіндустріалізації: традиційні виробничі компаній переїхали на Середній Захід, а виробники текстилю та меблів мігрували на південь. В середині-кінці 20-го століття, все більша частина регіональної економіки переорієнтовувалася на високі технології (в тому числі комп'ютери та виготовлення електронного обладнання), військово-оборонної промисловості, фінансів та страхових послуг, а також освіти та охорони здоров'я.
Станом на 2013 рік, ВВП Нової Англії було $ 900 800 000 000.[6]
Експорт
ред.Експорт в основному складається з промислової продукції, в тому числі спеціалізованих машин і зброї (особливо літаків і ракет), побудованих завдяки освіченій робочій силі в регіоні. Близько половини експорту регіону складається з промислової та комерційної техніки, таких як комп'ютери та електронне обладнання. Це, в поєднанні з інструментами, хімікатами та транспортним устаткуванням, становить близько трьох чвертей експорту регіону. Граніт видобувається в Баррі, штат Вермонт, різноманітне знаряддя, виробляється у Спрінгфілді, штат Массачусетс і Сако, Мен, катери в Гротоні, штат Коннектикут і Бат, штат Мен, і ручні інструменти в Тернерс Фолс, штат Массачусетс. Страхування є рушійною силою в та навколо Хартфорда, штат Коннектикут.
Галерея
ред.
Джерела
ред.- ↑ Resident Population in the New England Census Division. US Census Bureau. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 29 травня 2014.
- ↑ Interactive Data: GDP by State. Bureau of Economic Analysis. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
- ↑ State & County QuickFacts. US Census Bureau. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 24 липня 2008.
- ↑ U.S. Census Bureau & Rhode Island Statewide Planning. New England Population by State 1800–2000 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 січня 2013. Процитовано 22 грудня 2012.
- ↑ «Background on the New England Economy (Archived)». U.S. Department of Commerce. Archived from the original on 2002-09-19.
- ↑ «Regional Data: GDP & Personal Income». Bureau of Economic Analysis. U.S. Department of Commerce. Retrieved 21 September 2014.