Наталі Бай
Наталі́ Бай (фр. Nathalie Baye; нар. 6 липня 1948, Менневіль, Ер, Франція) — французька акторка театру, кіно та телебачення. Чотириразова лауреатка премії «Сезар»: за найкращу жіночу роль другого плану (у 1981 та 1982 роках) та за найкращу жіночу роль (1983 та 2006 рр.). У 1999 Наталі Бей отримала Кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю за найкращу жіночу роль у фільмі Фредеріка Фонтейна «Порнографічний зв'язок». 
.
| Наталі Бай | ||
|---|---|---|
| фр. Nathalie Baye | ||
 Н. Бай на церемонії «Сезара», 2015 | ||
| Ім'я при народженні | Наталі Марі Андре Бай | |
| Дата народження | 6 липня 1948 (76 років) | |
| Місце народження | Менневіль, Ер,  Франція | |
| Громадянство | Франція | |
| Професія | акторка | |
| Alma mater | Ельзаська школаd, Вища національна консерваторія драматичного мистецтва, Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Курси Симона | |
| Роки активності | 1972 — наш час | |
| Чоловік | Філіпп Леотар (1972—1982) Джонні Голлідей (1982—1986) | |
| Діти | Лаура Смет | |
| IMDb | ID 0000882 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
| ||
| Сезар (1981, 1982, 1983, 2006) | ||
 Висловлювання у Вікіцитатах  Наталі Бай у Вікісховищі | ||
Біографія
ред.[1] Народилася 6 липня 1948 року у Менневілі (департамент Ер у Франції) в сім'ї художників Клода Бая та Деніз Кусте[2]. З раннього дитинства мріяла стати балериною і в 14 років вступила до Балетної школи в Монте-Карло (Монако). У 17 років одержала запрошення виступати в Нью-Йоркській танцювальній групі, навчалася мистецтва класичного та сучасного балету, багато гастролювала. Повернувшись до Франції, Наталі Бай зацікавилася театром і поступила до акторської школи Рене Симона, потім до Паризької консерваторії.
1983 року народила доньку Лауру від французького шансоньє Джонні Голлідея.
Кар'єра
ред.Дебютувала в кіно 1972 року у фільмі Роберта Вайза «Два чоловіки» невеликою роллю француженки. У 1973 дебютувала у Франції, знявшись у Франсуа Трюффо у ролі завзятої асистентки режисера в картині «Американська ніч». Далі були роботи у фільмах Жана-Люка Годара, Марко Феррері, Моріса Піали, а у 1978 році Бей знову знялася у Трюффо у «Зеленій кімнаті».
У 1980 Наталі Бай зіграла у драмі Годара «Рятуй, хто може (своє життя)» (1980), яка принесла їй премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка другого плану». Через рік Бай отримала другий «Сезар» за роль у фільмі П'єра Граньє-Дефера «Дивна справа». У 1983 році за роботу у кримінальному бойовику Боба Свейма «Інформатор» Бай отримала премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка».
У 1980-і роки Наталі Бай, ставши однією з найзатребуваніших акторок комерційного кіно, продовжувала зніматися у авторських фільмах — таких, як «Наша історія» Бертрана Бліє (1984) та «Детектив» Жана-Люка Годара (1985).
Наприкінці 1980-х Бай з'являлася на екранах порівняно рідко. У 1990 році зіграла одну зі своїх найзнаменитіших ролей — розлучену матір Каміллу Вальмон у дебютному фільмі Ніколь Гарсії «Вікенд на двох». У 1999 році знялася в мелодрамі Тоні Маршалл «Салон краси „Венера“» разом з Одрі Тоту й отримала Кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю за найкращу жіночу роль у фільмі Фредеріка Фонтейна «Порнографічні зв'язки» (1999).
У 2000-і роки Наталі Бай часто знімалася у комедіях («Ваш вибір, Мадам», «Один йде — інший залишається»). Виконавши роль «залізної леді»-політикині у трилері Клода Шаброля «Квітка зла» (2003), Наталі Бай з'явилася в амплуа крихкої й вразливої жінки у фільмах режисерів нового покоління: мелодрамах «Почуття» Ноемі Львовскі (2003) та «Я так довго чекав тебе» Т'єррі Кліфа (2004), а також у кримінальній драмі Ксав'є Бовуа «Молодий лейтенант», за роль у якому отримала ще одного «Сезара». У 2002 році Бай знялася в авантюрній трагікомедії Стівена Спілберга «Спіймай мене, якщо зможеш» разом з Леонардо Ді Капріо та Томом Генксом.
У 2008 році Наталі Бай зіграла головну роль у мелодрамі Жозіан Баласко «Клієнтка французького жиголо», у 2009 знялася в комедії «Разом — це занадто». У 2010 акторка року з'явилася в драмі «Маленький світ» з Жераром Депардьє, а також знялася з Одрі Тоту у драмі «Комплексний відхід».
У 2002 році Наталі Бай була президентом[3] 27-ї церемонії вручення премії «Сезар».
1 січня 2009 року Наталі Бай удостоєна звання Кавалера ордена Почесного легіону[4].
Фільмографія (вибіркова)
ред.| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль |
|---|---|---|---|
| 1971 | Двоє | Two People | в титрах не вказана |
| 1973 | Американська ніч | La nuit américaine | Джоел |
| 1974 | Відкрита паща | La gueule ouverte | Наталі |
| 1974 | Ляпас | La Gifle | Крістін |
| 1975 | Остання жінка | La dernière femme | донька |
| 1976 | Мадо | Mado | Катрін |
| 1977 | Чоловік, який любив жінок | L'Homme qui aimait les femmes | Мартін |
| 1977 | Месьє Папа | Monsieur Papa | Джанін |
| 1977 | Урочисте причастя | La Communion solennelle | Жанна Вандерберг |
| 1978 | Зелена кімната | La Chambre verte | Сесілія Мендель |
| 1978 | Моє перше кохання | Mon premier amour | Фаб'єнн |
| 1980 | Тиждень відпустки | Une semaine de vacances | Лоуренс |
| 1980 | Рятуй, хто може (своє життя) | Sauve qui peut (la vie) | Деніз Рімбо |
| 1980 | Провінціалка | La Provinciale | Крістін |
| 1981 | Червона тінь | L'ombre rouge | Анна |
| 1981 | Вітчим | Beau-Père | Шарлотта |
| 1981 | Дивна справа | Une étrange affaire | Ніна Колен |
| 1982 | Повернення Мартена Герра | Le Retour de Martin Guerre) | Бертранде де Ролс |
| 1982 | Інформатор | La Balance | Ніколь Данет |
| 1983 | Я вийшла заміж за тінь | J'ai épousé une ombre | Елен |
| 1984 | Племінник Бетховена | Le neveu de Beethoven | Леонор |
| 1984 | Наша історія | Notre histoire | Донатьєн |
| 1984 | Беріг лівий, беріг правий | Rive droite, rive gauche | Саша Вернакі |
| 1985 | Детектив | Détective | Франсуаза Шеналь |
| 1985 | Медовий місяць | Lune de miel | Сесіль Карлін |
| 1987 | Втомившись від війни | De guerre lasse | Еліс |
| 1987 | Свята невинність | En toute innonce | Катеріна |
| 1989 | Людина усередині | The Man Inside | Крістін |
| 1989 | Це життя | La Baule — Les Pins | Лена |
| 1989 | Гра зі смертю | Spiel mit dem Tod | Белла |
| 1990 | Вікенд на двох | Un week-end sur deux | Камілла Вальмон |
| 1991 | Брехня | Mensonge | Емма |
| 1994 | Машина | La machine | Марі Лакруа |
| 1996 | Діти мерзотника | Enfants de salaud | Софі |
| 1998 | Папарацці | Paparazzi | Ніколь |
| 1999 | Салон краси «Венера» | Venus beauté (Institut) | Анжела П'яна |
| 1999 | Порнографічна зв'язка | Une liaison pornographique | Ер |
| 2000 | Ваш вибір, Мадам | Ça ira mieux demain | Софі |
| 2000 | Від Матвія | Selon Matthieu | Клер |
| 2001 | Розпусниці | Absolument fabuleux | Патрісія |
| 2002 | Спіймай мене, якщо зможеш | Catch Me If You Can | Паула Ебігнейл |
| 2002 | Бутик | France boutique | Софі |
| 2002 | Дитя просвіти | L'enfant des lumières | Діана де Брейвес |
| 2002 | Квітка зла | La Fleur du mal | Анна Шарпен Вассер |
| 2003 | Почуття | Les Sentiments | Кароль |
| 2004 | Я так довго чекав тебе | Une vie a t'attendre | Жанна |
| 2005 | Молодий лейтенант | Le petit lieutenant | Командир Каролін «Каро» Водьє |
| 2005 | Один йде — інший залишається | L'Un reste, l'autre part' | Фанні |
| 2006 | Не кажи нікому | Ne le dis à personne | Елізабет Фельдман |
| 2006 | Каліфорнія | La Californie | Маге |
| 2007 | Мишу з Обера | Michou d'Auber | Жизель |
| 2007 | Мій син для мене | Mon fils à moi | мати |
| 2007 | Немає сексу, немає грошей | Le prix à payer | Оділь Менар |
| 2008 | Небесна канцелярія | Les Bureaux de Dieu | Анна |
| 2008 | Клієнтка французького жиголо | Cliente | Юдіт |
| 2008 | Шахрайство | Passe-passe | Ірен |
| 2009 | Обличчя | Visage | Наталі |
| 2010 | Разом — це занадто | Ensemble, c'est trop | Марі-Франс |
| 2010 | Випадковий роман | De vrais mensonges | Мадді |
| 2012 | Лоранс у будь-якому випадку | Laurence Anyways | Жульєн Аліа |
| 2013 | Королеви рингу | Les Reines du ring | Колетта |
| 2015 | Політ | La volant | Марі-Франс |
| 2015 | Упередження | Préjudice | мати |
| 2015 | Справа СК1 | L'Affaire SK1 | Фредеріка Понс |
| 2016 | Це всього лиш кінець світу | Juste la fin du monde | мати |
| 2017 | Берегині | Les gardiennes | Гортензія Сандрай |
| 2017 | Super Алібі | Alibi.com | Марлен Мартен, мати Флоренс |
| 2021 | Висока мода | Haute couture | Естер |
| 2022 | Абатство Даунтон 2 | Downton Abbey 2 | Мадам де Монмірай |
| 2023 | СуперАлібі 2 | Alibi.com 2 | Марлен Мартен, мати Флоренс |
Нагороди
ред.Джерела
ред.- Максимов Микола. «Прості історії» Наталі Бей // Новини кіноекрана. — К. : Українське відділення Всесоюзного бюро пропаганди кіномистецтва, 1984. — Вип. 4 (квітень). — С. 16-17.
Примітки
ред.- ↑ BAYE Nathalie. LES GENS DU CINEMA. 23 лютого 2008. Архів оригіналу за 20 травня 2019. Процитовано 29 липня 2015.
- ↑ bio de Nathalie Baye. Gala.fr. Архів оригіналу за 12 жовтня 2010. Процитовано 29 липня 2015.
- ↑ Présidences de Cérémonie (PDF). Académie des César. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 29 липня 2015.
- ↑ " La Légion d'honneur du Nouvel An ", Le Figaro, 1 січня 2009. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 29 липня 2015.
- ↑ Повний перелік нагород на номінацій Наталі Бей [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)
Посилання
ред.
- Наталі Бай на сайті IMDb (англ.)
- Наталі Бай [Архівовано 29 червня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné(фр.)
- Світлана Агрест-Короткова. Наталі Бай: «Проти часу боротися неможливо, але важливо — не зупинятися!». Газета «День» (укр.) . 23 грудня, 2011. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 29.07.2015.
- Наталі Бай на кадрах з фільмів [Архівовано 27 вересня 2015 у Wayback Machine.]