Маслобойщиков Сергій Володимирович
Сергі́й Володи́мирович Маслобо́йщиков (нар. 18 серпня 1957, Київ) — український графік, сценограф, актор, кіно- та театральний режисер[1][2][3]. Заслужений діяч мистецтв України (2019)[4]. Лауреат Шевченківської премії (2021).
| Маслобойщиков Сергій Володимирович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 18 серпня 1957 (67 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |  СРСР Україна | |||
| Діяльність | кінорежисер, театральний режисер, сценарист, сценограф, графік | |||
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури і Вищі курси сценаристів і режисерівd | |||
| Вчителі | Лящук Тимофій Андрійович | |||
| Членство | Національна спілка кінематографістів України і Національна спілка художників України | |||
| IMDb | nm0556520 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
Працював художником у театрах Києва й інших міст, автор багатьох театральних та оперних вистав в театрах України та Угорщини. У 1970-их брав участь у кількох телефільмах як актор. Як режисер створив низьку документальних та ігрових фільмів. Член Національної спілки кінематографістів України, Національної спілки театральних діячів України, Національної спілки художників України.
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року за виставу «Verba» за мотивами драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»[5].
Життєпис
ред.Уродженець Києва. Закінчив Київський художній інститут (1981, майстерня Тимофія Лящука) та Вищі курси сценаристів та режисерів[en] (1989, майстерня Романа Балаяна) в Москві. У 1986-87 роках навчався у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (викладач Віктор Кісін).[6]
Почав професійну кар'єру в Києві. У 1981–83 роках був художник-постановник Київського Театру естради. У 1984–87 роках був головним художником Київського Молодого театру. З 1990 року працює реж.-постановником на Київській кіностудії Довженка. З 2016 року став викладачем кафедри сценографії Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури.[6]
Починаючи з 90-их зняв низку художніх та документальних фільмів, що мали успішну фестивальну історію.[7]
Фільмографія
ред.- Кліпи
- MaHA Rocks — «I Am a Ukrainian» (2015)[6]
- Телебачення
- «Монологи» (серія телепрограм, 1997—1998, 1+1)[10]
- Неігрові, короткометражні художні
- «Сільський лікар» (1988, короткометражний худ.)
- «Інший» (1989, короткометражний худ.)
- «Світ Сашка Шумовича» (1997, док. фільм,)[10]
- «Від Булгакова» (1999, «студія „Контакт“» док. фільм, 29 хв., 37 хв. у версії з коментарями автора)[11]
- «Lider» твя «Данило Лідер» (2000, док. фільм, 30 хв.)
- «Дві сім'ї» (2000, док. фільм, 30 хв.)[12]
- «Галшчин дім» (2002, «Inspiration Fims», док. фільм, 30 хв.)[13][14]
- «Люди Майдану/People from Maydan. NEVSEREMOS!» (2005, док. фільм)
- «Чорта з два» (2009, телефільм худ.)[a][15][16]
- «Український аргумент» (2014, док.фільм)[17]
- «Свій голос» (2016. док. фільм)[10]
- Повнометражні художні
- «Співачка Жозефіна й Мишачий Народ» (1994)
- «Шум вітру» (2002)
Актор
ред.- 1971 — «Жодного дня без пригод» (т/ф)
- 1972 — «Віра, Надія, Любов» (т/ф) — «Гнідий»
- 1973 — «Доміно» (т/ф)
- 1974 — «Земні та небесні пригоди» (т/ф)
- 1974 — «Друге дихання» (т/ф)
- 1976 — «Острів юності» (т/ф)
Роботи у театрі
ред.Цей розділ статті ще не написано. |
Режисер
ред.- «Дон Жуан» за однойменною п'єсою Мольєра
- «Гедда Ґаблер» за однойменною п'єсою Генріка Ібсена
- 2010, 20 червня — «Буря» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра
- 2019, 27 березня — «Verba» за драмою-феєрією «Лісова пісня» Лесі Українки[18][19]
Сценограф
ред.- балет «За двома зайцями» за п'єсою Михайла Старицького
Відзнаки
ред.- Нагороджений Золотою медаллю Національної академії мистецтв України в галузі театру (1998)[10]
- Лауреат премії В.Клеха (2000)[10]
- Лауреат премії Ф.Нірода (2015)[10]
- Лауреат Мистецької премії «Київ» ім. Івана Миколайчука за документальний фільм «Свій голос» (2017)[20].
- Лауреат театральної премії «Київська пектораль» у 1997, 2001, та 2011 роках за вистави «Дон Жуан» Мольєра та «Гедда Ґаблер» Генріка Ібсена у Молодому театрі, та виставу «Буря» Вільяма Шекспіра — в Національному драматичному театрі ім. І. Франка.[10] Лауреат театральної премії «Київська пектораль» у 2018 році за кращу сценографію балету «За двома зайцями» Михайла Старицького в Національному театрі опери і балету ім. Т. Шевченка.[21]
Громадська позиція
ред.У 2012 році Сергій Маслобойщиков відмовився брати участь у російсько-білорусько-українському фільмі Вилікувати страх «з ідеологічних міркувань», зазначивши що «надцікава, драматична доля великого хірурга В. Ф. Войно-Ясенецького — Архієпископа Луки — не заслуговує того, щоб до неї підходили зі спрощеними й заздалегідь заготовленими кліше. Вона вимагає відповідального і глибокого осмислення».[22][23][24]
У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[25].
Зауваги
ред.- ↑ Ім'я режисера відсутнє в титрах фільму за бажанням самого режисера, детальніше див. репортаж УНІАН про прем'єру У неділю відбудеться прем'єра фільму «Чорта з два»
Джерела
ред.- ↑ Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 401;
- ↑ УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С. 835;
- ↑ Хто є хто в Україні. К., 2000. — С. 296.
- ↑ Указ Президент України від 8 листопада 2019 року № 834/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва». Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 9 листопада 2019.
- ↑ «Українська правда»: Шевченківська премія-2021: стали відомі імена переможців. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
- ↑ а б в Маслобойщиков Сергій Володимирович [Архівовано 10 березня 2019 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Зубавіна, Ірина. Кінематограф незалежної України: тенденції, фільми, постаті. Київ: Фенікс; Акад. мистец. України, Ін-т пробл. сучасного мистец, 2007. 296 с. ISBN 9789666517732
- ↑ Documentary films // maslobo.info/en/ (англ.)
- ↑ Feture films // maslobo.info/en/ (англ.)
- ↑ а б в г д е ж Маслобойщиков Сергій Володимирович // Національна академія мистецтв України, 2019
- ↑ Поетика неігрових фільмів Сергія Маслобойщикова // Кіно-театр, 2003:#1
- ↑ Експерименти Маслобойщикова // kino-kolo.ua, 25.11.2002
- ↑ Фільм про дім: відчуття співпричетності // Дзеркало тижня, 30 травня 2003
- ↑ «Галшчин дім»: у головній ролі — Могилянка // kino-kolo.ua, 22.05.2003
- ↑ Режисер Сергій Маслобойщиков зніматиме для «Інтера» фільм «Чорта з два» // ДМ, 9 жовтня 2008
- ↑ Сергій Маслобойщиков: «Для мене „Чорта з два“ певною мірою авантюра» // Інтер, 25 вересня 2008
- ↑ Сергій Маслобойщиков: «Для Франції Україна — як Сомалі чи Ємен». // КіноУкраїна, 27 травня 2015
- ↑ Дмитро ЛЕВИЦЬКИЙ (22 лютого 2019). А VERBA понад водою (укр.). «Дзеркало тижня. Україна». Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 2019-2-24.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (2020-5-04). VERBAльна лісопилка (укр.). «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 2022-3-17.
- ↑ У столиці нагородили лауреатів 17-ї мистецької премії «Київ». kievcity.gov.ua. Архів оригіналу за 29 травня 2017. Процитовано 25 травня 2017.
- ↑ Сергій МАСЛОБОЙЩИКОВ: «У мене є жадібність до життя» // День, 17 травня 2018
- ↑ Режисер Сергій Маслобойщиков: «Я відмовляюся знімати ідеологічний комікс» // ДМ, 12 травня 2012
- ↑ Чому я відмовився знімати фільм «Діамантовий хрест» // ДМ, 22 квітня 2012
- ↑ Маслобойщиков відмовився від кінопроекту «Діамантовий хрест» // ДМ, 7 квітня 2012
- ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.
Посилання
ред.- Офіційний сайт (новий сайт) (рос.)
- Офіційний сайт (старий сайт, архівна версія) (рос.)
- Сергій Маслобойщиков [Архівовано 10 березня 2019 у Wayback Machine.] на сайті Національної академії мистецтв України
- Сергій Маслобойщиков [Архівовано 26 січня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Національної спілки кінематографістів України
- Сергій Маслобойщиков [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Сценарна майстерня
- Сергій Маслобойщиков на сайті stagedesign.hu