Мартін Генріх Клапрот
Мартін Генріх Клапрот (нім. Martin Heinrich Klaproth; * 1 грудня 1743, Верніґероде — †1 січня 1817, Берлін) — німецький хімік, першовідкривач трьох хімічних елементів: цирконію, урану та титану. Батько сходознавця Юліуса Клапрота.
Мартін Генріх Клапрот | |
---|---|
нім. Martin Heinrich Klaproth | |
Народився | 1 грудня 1743 Верніґероде |
Помер | 1 січня 1817 (73 роки) Берлін |
Поховання | Доротеенштадтський цвинтарd |
Країна | Королівство Пруссія |
Діяльність | хімік, фармацевт, викладач університету, мінералог, науковець, винахідник |
Галузь | хімія |
Заклад | Берлінський університет |
Членство | Лондонське королівське товариство[1] Прусська академія наук[2] Academy of Science for Public Utilityd Шведська королівська академія наук[1] Петербурзька академія наук |
Діти | Julius Klaprothd |
Нагороди | |
Мартін Генріх Клапрот у Вікісховищі |
Біографія
ред.Велику частину життя був аптекарем. Працював в Кведлінбурзі, Ганновері, Данцигу, 1771 року перебрався в Берлін. Нарешті, 1787 року Клапрот був запрошений викладати хімію в артилерійську академію, а з утворенням Берлінського університету став 1810 року його професором.
Наукова діяльність
ред.Клапрот був в Німеччині авторитетним противником теорії флогістону, особливо відомий своїм аналізом мінералів, ретельність якого і дозволяла виявляти нові елементи (хоча отримати хоча б один з них в чистому вигляді Клапроту не вдалося). Першовідкривач явища поліморфізму: 1798 року він встановив, що мінерали кальцит та арагоніт мають однаковий хімічний склад — СаСО3.
Твори
ред.Основні роботи Клапрота, в цілому близько 200, зібрані ним самим до шеститомного зібрання «Beiträge zur chemischen Kenntnis der Mineralkörper» (Берлін, 1793-1815). Крім того, Клапрот склав «Хімічний словник» (нім. Chemisches Wörterbuch; 1807-1810).
Дотичні факти
ред.Ім'я Клапрота носить кратер на Місяці.
Примітки
ред.- ↑ а б English Wikipedia community Wikipedia — 2001.
- ↑ німецька Вікіпедія — 2001.
Посилання
ред.- Клапрот (Мартин-Генрих Klaproth, 1743—1817). // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- Персональна сторінка Мартіна Генріха Клапрота на офіційному сайті РАН