Марківка (Коломийський район)
Маркі́вка — село в Україні, у Печеніжинській селищній територіальній громаді Коломийського району Івано-Франківської області.
| село Марківка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Коломийський район |
| Тер. громада | Печеніжинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA26080170050070731 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1684 |
| Населення | 1089 |
| Площа | 11,366 км² |
| Густота населення | 95,81 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78273 |
| Телефонний код | +380 03433 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°29′56″ пн. ш. 24°50′41″ сх. д. / 48.49889° пн. ш. 24.84472° сх. д. |
| Водойми | Білий Потік |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78273 Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Марківка, вул. Січ. Стрільців, 88 |
| Карта | |
  Марківка | |
 Марківка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
ред.
За околицею села біля гори Варатик є маловідомі водоспади: Марківський (7 м) та Марківський Верхній (3 м).
Історія
ред.Село в 1643 році заснував козак Марко, незрячий на одне око. Тому місцевих здавна жартома кличуть маркосліпами.
Історія Марківки, як і довколишніх сіл Печеніжинської громади, тісно пов’язана з сіллю. Ґрунтові води розчинили лінзи солі, що утворилися в прадавніх морях, які мільйони років тому хлюпотіли на місці Карпат. Так з'явилися розсоли, а по-місцевому – сировиця, з якої здавна отримували сіль, виваривши з цього концентрованого розчину воду.
Багато місцевих прізвищ походить від професії солеварів – жупник (той, хто пильнував криниці – жупи), каратник (крутив корбу-керату, якою витягали посудину з сировицею, зварич (той, хто пильнував процес випарювання).
Бідні ґрунти Марківки не давали можливості нажити великих статків, тому люди виживали з солі. В 1728 році тут працювала баня на три черени – печі, де із сировиці виварювали сіль. Марківська сіль за якістю була одна з найкращих у регіоні. Але за Австро-Угорщини соляний промисел занепав.[1]
Пам'ятки
ред.- Соляна криниця де добувають ропу. У воєнні роки соляну криницю назвали золотою. Бо врятувала від голоду.
- Біла Криниця – джерело збагачене сріблом на околиці села, біля самого лісу. Кажуть, ця вода дуже помічна, особливо для очей і ніг. І головне – не псується, навіть через роки. Біля кринички місцевий підприємець облаштував ще й невеличкий басейн. Хто хоче, може купатися, але багатьом стає духу лиш ноги намочити, бо вода тут завжди дуже холодна. Влітку має температуру чотири градуси вище нуля. А взимку ніколи не замерзає.
- Гора Варатик та найвищій в області Марківський водоспад.
Церква
ред.Церква Введення в Храм 1874 р. (?1883 р.) — дерев'яна, пам'ятка архітектури місцевого значення № 820[2]. Храмове свято — 4 грудня. Настоятель — прот. Василь Ткачук. У 2016 р. перейшла з-під юрисдикції УАПЦ в УПЦ КП[3].
Відомі люди
ред.- Дувірак Григорій (Гриць) — український селянин, Член Президії Національної Ради ЗУНР, делегат від повіту Печеніжин;[4]
- Гриньків Дмитро Дмитрович — український дисидент, засновник Спілки Української Молоді Галичини, член Української Гельсінкської Спілки, журналіст, письменник.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Де живуть маркосліпи, або Тут чекають туристів
- ↑ Церква Введення в Храм Пр. Богородиці. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 28 липня 2016.
- ↑ 11 автокефальних церков на Коломийщині перейшли до Київського патріархату. Архів оригіналу за 1 листопада 2016. Процитовано 28 липня 2016.
- ↑ Олег Павлишин. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ). Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 26 лютого 2015.
Посилання
ред.Марківський водоспад на YouTube
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |