Лагоріо Євген Олександрович
Євге́н Олекса́ндрович Лаго́ріо (рос. дореф. Евгеній Александровичъ Лагоріо; нар. 1843 — пом. 6 січня 1896) — педагог, директор Феодосійського учительського інституту в 1879—1881 роках, директор Київського реального училища в 1885—1889 роках, дійсний статський радник (1886)[1].
| Лагоріо Євген Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1843 |
| Помер | 6 січня 1896 Київ, Російська імперія |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | педагог |
| Alma mater | Рішельєвський ліцей |
| Заклад | Феодосійський учительський інститут, Київське реальне училище і Імператорський університет Святого Володимира |
| Нагороди |  |
Загальні відомості
ред.Народився 1843 року в родині керівника Канцелярії Керчі, колезького асесора Олександра Івановича Лагоріо[1][2][3], сина Джовані (Івана) Лагоріо, який був братом неополітанського консула в Криму Феліче (Фелікса) Лагоріо.[4]
Дядько Євгена Олександровича, Лев Феліксович Лагоріо, був відомим художником, представником кімерійської школи живопису. Троюрідний брат Лагоріо Олександр Євгенович (син Євгена Феліксовича) був знаним вченим-геологом, фахівцем у галузі петрографії.
Освіту здобув в Одесі в Рішельєвському ліцеї.[5][6]
Після закінчення ліцею у 1865 році поступив на роботу в Керченське реальне училище молодшим викладачем математики. Невдовзі став інспектором цього училища. Також викладав математику в Олександрівській гімназії міста Керчі.[7]
Згодом перейшов на роботу в Феодосійський інститут шляхетних дівчат директором інституту та вчителем російської мови.
1879—1881 — директор Феодосійського учительського інституту.[8]
Потім був переведений на посаду директора Полтавського реального училища.[5][9]
Від 1885 року був директором Київського реального училища, а також начальником жіночої гімназії Міністерства народної освіти.[6]
Від 1889 до 1895 року був інспектором студентів Імператорського університету Святого Володимира.[5][10]
1895 року ногороджений Орденом Святого Станіслава 1-го ступеня.[11]
Помер 6 січня 1896 року в своїй київській квартирі від серцевого нападу.[5] (За іншими даними помер 7 січня 1896 року.[12])
Нагороди
ред.- Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1895 р.).[11]
Примітки
ред.- ↑ а б Высшее чиновничество Российской империи. Краткий словарь / Сергей Волков. — С. 1373. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 24 червня 2022.
- ↑ Памятная книжка Керчь-Еникольского Градоначальства. 1860: 21
- ↑ А. Я. Фабр: портрет администратора на фоне эпохи / О. Бобкова, 2007. — С. 266. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 24 червня 2022.
- ↑ С. Дзини, Н. В. Хохлов. Миграционные потоки из Апеннинского полуострова в Крым (конец XVIII — начало XX века) [Архівовано 24 серпня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б в г Некролог // «Приазовский край», 1896
- ↑ а б Матченко И. П. Двадцатипятилетие Киевского Реального Училища (1873—1898 г.): историческая записка [Архівовано 30 квітня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ П. М. Федотов. Пятидесятилетие Керченской Александровской гимназии, 1863—1913: историческая записка. — Керч: 1914 год. — С.23; 26; 30. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
- ↑ Учительські інститути в системі педагогічної освіти України (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) / Дем'яненко, Наталія Миколаївна; Кравченко, Ірина Миколаївна. 2010. — С. 81 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
- ↑ Журнал Министерства народнаго просвѣщения. — июль 1884 [Архівовано 24 серпня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Университетские известия, Том 33,Вып. 1 – 3. — С. 13
- ↑ а б Журнал Министерства народнаго просвѣщения, Частина 297, 1895. — С. 291. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- ↑ Лагоріо Евгеній Александровичъ. Некролог // «Всемірная иллюстрація», 1896. — том LV, С. 129
Джерела
ред.- Некролог // Кіевское слово. - 1896. - № 2872