Вікіпедія

Крістоф Вальц

Крістоф Вальц (нім. Christoph Waltz; 4 жовтня 1956(19561004), Відень, Австрія) — австрійський та німецький актор. Набув всесвітньої відомості після ролі штандартенфюрера СС у фільмі Квентіна Тарантіно «Безславні виродки», за яку був відзначений преміями «Оскар», «Золотий глобус» та нагородою Канського кінофестивалю за найкращу чоловічу роль.

Крістоф Вальц
нім. Christoph Waltz
Крістоф Вальц, на врученні премії Оскар, 7 березня 2010 року
Крістоф Вальц, на врученні премії Оскар, 7 березня 2010 року
Крістоф Вальц, на врученні премії Оскар, 7 березня 2010 року
Ім'я при народженніChristoph Waltz
Народився4 жовтня 1956(1956-10-04) (68 років)
Австрія Австрія, Відень
ГромадянствоАвстрія Австрія
Німеччина Німеччина
Діяльністьактор
Alma materІнститут театру і кіно Лі Страсберґаd, Терезіанум і Семінар Макса Райнгардта
Роки діяльності1977—сьогодення
ДружинаДжудіт Гольсте
Діти4
БатькиЙоганн Вальцd
Елізабет Урбанчичd
Членствоjury at the Cannes Festivald, jury at the Venice International Film Festivald і jury at the Berlin International Film Festivald
IMDbID 0910607
Нагороди та премії
CMNS: Крістоф Вальц у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вальц.

Біографія

ред.

Ранні роки

ред.

Крістоф Вальц народився у Відні. Його батько Йоганн Вальц працював конструктором сцен, а мати Елізабет Урбанчич — костюмером. Його бабусею за материнською лінією була акторка Бурґтеатру Марія Маєн, а дідусь за лінією вітчима — актор Еммеріх Реймер. Його прабабуся та прадідусь також були акторами театру.

Вальц навчався у Терезианумі та закінчив середню школу у рідному Деблінгу. Після чого вчився акторському мистецтву у Віденській семінарії Макса Рейнгардта, а також у Нью-Йорку в Інституті театру і кіно Лі Стратсберга, де зустрів свою першу дружину.[3]

Початок кар'єри

ред.

Крістоф Вальц почав свою кар'єру в 1977 році, коли дебютував актором театру. Він грав на сценах Цюриху і Кельну, а також у Франкфурті, Гамбурзі, Зальцбурзі й Відні. 1982 року він отримав престижну премію імені Отто Едуарда Хассе. З кінця 1970-х років він грав у численних теле- та кінофільмах, в їх числі роль у серіалі Комісар Рекс.

Визнання

ред.

У 2009 році на екрани вийшов фільм Квентіна Тарантіно Безславні виродки в якому Вальц зіграв роль харизматичного штандартенфюрера СС Ганса Ланда на прізвисько «Жидолов». Ця роль зробила Вальца всесвітньо відомим. За свою гру він отримав велику кількість відзнак: нагороду за найкращу чоловічу роль на Канському кінофестивалі 2009 року, премію Золотий глобус на 67-ій церемонії вручення за найкращу чоловічу роль другого плану, премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану тощо.

Продовження кар'єри

ред.

У 2011 році на екрани вийшло відразу 4 кінострічки за участю Крістофа Вальца: Зелений шершень, Води слонам, Мушкетери, де він зіграв кардинала Рішельє, і трагікомедія режисера Романа Полянського Різанина. У 2012 році на екрани вийшла нова стрічка від режисера Квентіна Тарантіно Джанго вільний, де Вальц зіграв роль мисливця за головами Кінга Шульца, за яку отримав свій другий Оскар за найкращу чоловічу роль другого плану. 1 грудня 2014 року на Алеї слави Голлівуду з'явилася 2536-а зірка – на честь Крістофа Вальца.[4]

Особисте життя

ред.
 
Актор із дружиною Джудіт Хольсте

Першою дружиною актора була Джекі Вальц, з якою він познайомився в Нью-Йорку. Від цього шлюбу він має трьох синів, один з яких сповідує ортодоксальний юдаїзм. Другою дружиною Вальца стала Джудіт Хольсте. Від цього шлюбу він має дочку. Крістоф Вальц сказав в інтерв'ю в 2021 році, що підтримує заходи корони і сердиться на зірок, які скаржаться на захисні заходи.[5]

Окрім рідної Німецької мови, Вальц вільно володіє англійською і французькою, а також знає італійську.[6]

Фільмографія

ред.
Рік Назва Назва мовою оригіналу Роль
1979 Пароле Чикаго Parole Chicago Едуард «Еде» Бредо
1982 Вогонь і меч Fire and Sword Трістан
1986 Ванфрід Wahnfried Фрідріх Ніцше
1987 Місце злочину Tatort — Wunschlos tot Інспектор Пассіні
1988 Чужоземні роки The Alien Years Стефан Мюллер
1991 Життя за життя Zycie za zycie Ян
1993 Король останніх днів König der letzten Tage[7] Ян Бокельсон
1995 Катерина Велика Catherine the Great Мирович
1996 Комісар Рекс Inspector Rex Пан Вольф
1998 Фінальна гра The Final Game Кант
2000 Смерть, обман і доля на борту Орієнт Експрес Death, Deceit and Destiny Aboard the Orient Express Брайан
2000 Звичайний злочинець Ordinary Decent Criminal Пітер
2000 Падіння каміння Falling Rocks Луї
2003 Пан Леманн Herr Lehmann Доктор
2007 Заручини в Цюріху — сценарій для любові Die Zürcher Verlobung — Drehbuch zur Liebe Франк «Буйвол» Арбогаст
2007 Чари Die Verzauberung Док. Гельмут Бар
2008 Лісова таємниця Das Geheimnis im Wald Ганс Кортманн
2008 Смертний гріх Todsünde Себастіан Флієс
2008 Страшний суд Das jüngste Gericht Петерс
2009 Безславні виродки Inglourious Basterds Ганс Ланда
2011 Зелений шершень The Green Hornet Бенджамін Чудновський
2011 Води слонам Water for Elephants Август Розенблют
2011 Мушкетери The Three Musketeers Кардинал Рішельє
2011 Різанина Carnage Алан Кован
2012 Джанґо вільний Django Unchained Док. Кінг Шульц
2013 Епік Epic Мандрейк (голос)
2013 Нульова теорема The Zero Theorem Коен Лет
2014 Великі очі Big Eyes Волтер Кін
2014 Нестерпні боси 2 Horrible Bosses 2 Берт Генсон
2015 007: Спектр Spectre Франц Обергаузер
2016 Легенда про Тарзана The Legend of Tarzan Леон Ром
2017 Тюльпанова лихоманка Tulip Fever Корнеліс Сандвоорт
2018 Зменшення Downsizing Душан Мірковіч
2019 Аліта: Бойовий ангел Alita: Battle Angel Доктор Дайсон Ідо
2020 Фестиваль Ріфкіна Rifkin's Festival Дет
2021 007: Не час помирати No Time to Die Ернст Ставро Блофельд
2021 Французький вісник The French Dispatch Борис Шоммерс
2022 Піноккіо Pinocchio Граф Вольпе
2022 Мертвий за долар Dead for a Dollar Макс Борлунд
2023 Магічні двері The Portable Door Хамфрі Веллс
2025 Дракула: Історія кохання Dracula: A Love Tale
2025 Франкенштейн Frankenstein доктор Преторіус

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  3. ↑ Fonseca-Wollheim, Corinna da (11 грудня 2017). Christoph Waltz, Directing Opera, Moves From Tarantino to Verdi. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 4 вересня 2023.
  4. ↑ AWARD-WINNING ACTOR CHRISTOPH WALTZ HONORED WITH STAR ON THE HOLLYWOOD WALK OF FAME | walkoffame.com. https://walkoffame.com (амер.). Процитовано 11 вересня 2023.
  5. ↑ "Einfach nur deppert": Christoph Waltz ist genervt von nörgelnden Stars und Querdenkern. stern.de (нім.). Процитовано 4 серпня 2022.
  6. ↑ Interview: Col. Hans 'The Jew Hunter' Landa - Christoph Waltz | FirstShowing.net. www.firstshowing.net (амер.). 20 серпня 2009. Процитовано 30 квітня 2023.
  7. ↑ Waltz, Christoph; Adorf, Mario; Kaufmann, Deborah (17 листопада 1993), König der letzten Tage, процитовано 9 листопада 2023
  8. ↑ Перелік переможців премії «Супутник». на сайті IMDB. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 28 грудня 2012. (англ.)

Джерела

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Крістоф Вальц
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крістоф_Вальц&oldid=42955956