Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка
Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка (рос. Крымская Автономная Социалистическая Советская Республика, тогочасною крим. Qrьm Avonomjalь Sotsialist Sovet Respublikasь, сучасною крим. Qırım Muhtar Sotsialist Şuralar Cumhuriyeti, до 5 грудня 1936 — Автономна Кримська Соціалістична Радянська Республіка) — національно-територіальна автономія кримських татар[3][4][5][1], що існувала на території Криму з 1921 по 1945 роки, коли вона була скасована після визнаної незаконною та злочинною[6] депортації кримських татар.
| Qrьm ASSR Крымская АССР Кримська АРСР | |||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
| Столиця | Сімферополь | ||||||||||
| Мови | кримськотатарська, російська | ||||||||||
| Форма правління | Автономна Радянська Соціалістична Республіка | ||||||||||
| Історія | |||||||||||
| - Засновано | 18 жовтня 1921 | ||||||||||
| - скасовано | 30 червня 1945 | ||||||||||
| - відтворено[a] | 12 лютого 1991 | ||||||||||
| - скасовано відтворену автономію | 26 лютого 1992 | ||||||||||
| |||||||||||
| |||||||||||
.svg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Державними мовами визнавалися — кримськотатарська (в документі того часу — «татарська») та російська, корінними народами — кримські татари та караїми[7][8]. Займала всю територію Кримського півострова.
Облік населення півострова внаслідок численних фальсифікацій[9] дав такі результати за національним складом: 50 % — росіяни (у цю графу було об'єднано разом росіян, українців і білорусів), 25 % — татари, решта — представники всіх інших національностей — болгари, вірмени, греки, караїми, кримчаки, німці та інші[9].
Історія
ред.Створена 18 жовтня 1921 радянським державним і партійним діячем татарином Саїд-Галієв Сахиб-гару. Першим фактичним головою республіки став кримський татарин Велі Ібраїмов, якого пізніше, 1928, репресували та незаконно розстріляли.
У 1924 ліквідований наркомат національностей. Після цього «Особливе представництво» перейшло до ведення ВЦВК, його завданням вважалося вирішення в урядових органах РСФРР питань господарчого та культурного будівництва Криму. Діяло до грудня 1938, доки остаточно не було ліквідоване.
Згідно з Конституцією РРФСР всі АРСР у її складі були національно-територіальними утвореннями[10]. На думку деяких українських дослідників, національний характер автономії був лише декларативним, номінальним[11][12][13].
Автономію ліквідували 30 червня 1945 після депортації з Кримського півострову кримських татар, греків, болгар, німців.
У 1945–1991 існувала Кримська область, передана в 1954 зі складу РРФСР до УРСР.
Відтворення
ред.Після референдуму в січні 1991 автономію (вже не кримськотатарську) відтворено (але не відновлено) 12 лютого тепер у складі Української РСР.
На загальне голосування було винесено питання: «Ви за відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної республіки як суб'єкта Союзу РСР і учасника Союзного договору?» (рос. «Вы за воссоздание Крымской автономной Советской социалистической Республики, как субъекта СССР и участника Союзного договора?»), тоді як, згідно рішення ВР СРСР від 29.11.1989, відновлення прав кримськотатарського народу було неможливо без відновлення (восстановления) автономії, про референдум в указі нічого не сказано.
26 лютого 1992 перейменована на Республіку Крим, із 21 вересня 1994 — Автономна Республіка Крим.
Автономію так і не було відновлено[3]. Радянський державний та партійний діяч Анастас Мікоян у своїх мемуарах згадував, чому нібито не могла бути відновлена автономія кримських татар[3]:
|
Головна причина, чому не була відновлена Кримсько-Татарська автономна республіка, полягала в наступному: територія її була заселена іншими народами, і за повернення татар довелося б дуже багато людей знову переселяти. Оригінальний текст (рос.)
Главная причина, почему не была восстановлена Крымско-Татарская автономная республика, заключалась в следующем: территория ее была заселена другими народами, и при возвращении татар пришлось бы очень много людей снова переселять. |
|
— Анастас Мікоян, радянський державний та партійний діяч | ||
Національний склад
ред.За попередніми результатами сталінського перепису 1939 року населення Кримської АРСР нібито складало 1 млн. 126 тис. осіб, з яких нібито 49,6 % становили росіяни, 19,4 % кримські татари, 13,7 % українці, 5,8 % євреїв, 4,5 % німців.[14]
За даними радянського історика і дисидента Л. М. Алексєєвої, до початку Другої світової війни в Криму проживало 560 тисяч кримських татар[15].
Примітки та коментарі
ред.- Коментарі
- ↑ КАРСР, згідно рішення ВР СРСР від 28.11.1989 № 845-1, повинна була бути відновлена (восстановлена), натомість влада Криму організувала референдум щодо відтворення (воссоздания), але не відновлення республіки. В результаті референдуму, який бойкотували кримські татари, було проголошено відтворення автономії у іншому вигляді (не національно-територіальна кримськотатарська)[2]
- Примітки
- ↑ а б Деякі дослідники вважають, що національний характер автономії був номінальним
- ↑ Белая книга национального движения крымских татар
- ↑ а б в А. І. Мікоян. Так было [Архівовано 19 липня 2019 у Wayback Machine.] — Москва: Вагриус, 1999. — 612 с. — ISBN 5-264-00032-8
- ↑ Закон «О реабилитации репрессированных народов» (1991) [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.] // РИА — 26.04.2016: «Из них семь — немцы, карачаевцы, калмыки, ингуши, чеченцы, балкарцы и крымские татары — лишились при этом и своих национальных автономий»
- ↑ Малая Советская Энциклопедия. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 31 січня 2020.
- ↑ Декларация Верховного Совета СССР «О признании незаконными и преступными репрессивных актов против народов, подвергшихся насильственному переселению, и обеспечении их прав». Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 22 листопада 2019.
- ↑ Конституция Крымской АССР [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Установленная 1-м Всекрымским Учредительным С'ездом Советов Рабочих, Крестьянских, Красноармейских и Краснофлотских Депутатов 7 ноября 1921 г. Крымская Советская Социалистическая Республика входит в состав Федерации Р. С. Ф. С. Р. на основе постановления В. Ц. И.К'а и С. Н. К. Р. С. Ф. С. Р. от 18 октября 1921 г. // Крымиздат, 1924
- ↑ Малая Советская Энциклопедия // Крымская АССР. Архів оригіналу за 10 березня 2019. Процитовано 24 листопада 2019.
- ↑ а б Т. Б. Бикова. Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 350. — ISBN 978-966-00-0855-4. || Архівна копія
- ↑ Cт. 11 Конституції РРФСР. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Станіслав Кульчицький. Український Крим. — «День». — № 27. — 18 лютого 2009 р. [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Лариса Якубова. Як здійснювалася політика коренізації в Криму? // Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] / НАН України. Інститут історії України. Відп. ред. В.А. Смолій. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — 456 с. — С. 285-286.
Неоднозначне враження справляла схвалена установчим з'їздом рад Конституція КрАСРР, де не містилося й натяку на те, що це основний закон автономної республіки з істотно обмеженим спектром повноважень. У Конституції було відсутнє положення про те, що кримські татари являють собою титульну націю. Йшлося про територіальну, а не національну автономію. Вже після утворення республіки, у листопаді 1921 р. секретар обкому І. Акулов на V обласній партконференції зізнався: «Ми добре враховували настрої татарської частини населення, що оголошення автономної республіки тлумачилося ними як об'ява татарської республіки. Коли б ми нашу політику побудували таким чином, то ця політика була б помилковою».
- ↑ Тетяна Бикова. Кримська автономія 1920–1930-х рр.: національна чи територіальна? // Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] / НАН України. Інститут історії України. Відп. ред. В.А. Смолій. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — 456 с. — С. 290.
Самостійність КрАСРР мала номінальний характер. Намагання кримськотатарських лідерів отримати власну національну автономію більшовицьке керівництво ігнорувало. КрАСРР мала цілковито радянський характер. У 1921 р. до територіального принципу додався деякий національний антураж. Окрім згадки в Конституції про державну мову, прапор, герб і фіксовану квоту татар в органах влади, власне кримськотатарський народ не виділявся серед інших національностей, які мешкали на півострові.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 квітня 2014. Процитовано 31 березня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Алексєєва, 1983.
Див. також
ред.Джерела та література
ред.- Т. Б. Бикова. Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 350. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Т. Б. Бикова. Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Османов Юрій Бекірович. Белая книга национального движения крымских татар [Архівовано 16 березня 2018 у Wayback Machine.].
- Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Т. Б. Бикова Створення Кримської АСРР (1917—1921 рр.) [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- (рос.)Алексєєва Л. М. История инакомыслия в СССР. Крымскотатарское движение за вовзращение в Крым. — М., 1983.
Посилання
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка- Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
