Замішанці

Замішанці — українська етнічна група на Закерзонні.

Замішанці
Самоназва	Засянці
Кількість	12 тис. (1945)
Ареал	Стрижівський і північ Кросненського повітів.
Походження	нащадки бойківських переселенців (XV ст.) і полонених запорожців у битві під Берестечком в 1651 р.
Входить до	українці
Мова	замішанський діалект української мови
Релігія	Правосла'я/ УГКЦ.

Вперше замішанців було науково досліджено українським етнографом Іваном Верхратським в 1894 р. Подальші дослідження здійснювали І. Шараневич, М. Грушевський, І. Зілинський, О. Зілинський і ін. Замішанці є проміжною етнічною групою українців між надсянцями і лемками .

Замішанці представлені групою з 10 сіл на території Стрижівського і Кросненського повіту сучасної Республіки Польща. До 1840—1870-х рр. число цих сіл могло коливатись від 15 до 25. Точний підрахунок не є можливим без опрацювання архівних даних і тому станом на зараз є доречним говорити про 10 н.п. в цій етнічній площині .

Центральним селом даного етноанклаву є с. Бонарівка Стрижівської міської гміни .

Опісля депортації замішанців з постійного місця проживання у Стрижівськім повіті Польщі в травні 1945-го р., найбільші діаспори цих сіл є у Снятині і в селах Отинійської ОТГ в Івано-Франківській області. В Снятині найбільша діаспора замішанців в червні 1945 року осіла в його передмісті Августдорф і в с. Горішнє Залуччя (зараз в складі Снятинської ОТГ) .

В 1990-х — 2010-х рр. проблемою активно займались українські краєзнавці М. Голей, М. Мамчак, Я. Пащак, Г. Добрянська-Попович, а також польські історики Г. Ольшанський, А. Бат ін. На сучасному етапі дослідниками замішанців є історики О. Малярчук і А. Бойда, письменниця Н. Шейко-Медвєдєва і ін.

В 2021 році в Коломиї були опубліковані спогади Петра Пащака — дяка Покровської церкви села Бонарівка.

Відомі замішанці

• Зиновій Буцьо (1939) — заслужений енергетик України.
• Микола Голей (1939 — 2024) — краєзнавець, поет і громадський діяч.
• Іван Зілинський (1846 — 1919) — доктор філософії, етнограф і мовознавець.
• Орест Зілинський (1923 — 1976) — історик-славіст, літературознавець і етнограф.
• Василь Опарівський (1890 — 1919) — капелан 8-ї бригади УГА, тесть Степана Бандери.
• Петро Пащак (1895 — 1981) — громадсько-церковний і військовий діяч, журналіст, дяк парафії села Бонарівка в 1921—1945 рр.
• Іван Русенко (1890 — 1960) — український поет, москвофіл, вчитель в замішанських селах Лютча та Бонарівка Стрижівського повіту.

Пов'язані з Замішанщиною

• Ярослава Бандера (1917 — 1977) — діячка ОУН, яка по лінії батька мала корені з села Бонарівка.
• Іван Верхратський (1846 — 1919) — етнограф, перший дослідник замішанців.
• Іван Клюфас (1894 — 1965) — короснянський декан ГКЦ (1931—1945) з осідком в с. Бонарівка.
• Анатоль Курдидик (1905 — 2001) — український журналіст, який називав Замішанщину «українським островом».
• Тарас Франко (1889 — 1971) — частий гість пароха села Бонарівка Івана Клюфаса.

Джерела

• Бойда А. Переселення жителів села Бонарівка на терени Української СРСР (в контексті переселенських рухів середини 1940-х рр. і операції «Вісла» 1947 р.). Краєзнавець Прикарпаття.  № 34 липень — грудень 2019 рік. С. 13—15.
• Бойда А. Родинні перекази, або вивчаючи родовід. Голос Покуття (Снятин), № 39. 3 жовтня 2014. С. 10.
• Верхратський І. Говор Замішанців. Записки НТШ, 1894. № 3. С. 153—156.
• Голей М. Бонарівка… спогад з дитинства. Снятин : Музично-видавничий дім «В. Лазаренко», 2015. 104 с.
• Голей М. Втрачена земля / М. Голей, А. Голодинський ; упоряд., авт. передм. М. А. Мамчак. Снятин : Прут Принт, 2008. 68 с.
• Голей М. З наших. Документальний нарис. Коломия: Вік, 2021. 232 с.
• Добрянська-Попович Г. Опарівка, Енергетика прадідівської землі. Із циклу «Замішанці» / Г. Добрянська-Попович, О. Добрянський. Львів: Коло, 2015. 448 с.
• Малярчук О. М. Тоталітаризм проти західноукраїнського села. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. 228 с.
• Пащак П. Спомини з життя моєго. Коломия: Вік, 2021. 124 с.
• Пащак Я. «Родимий край, село родиме». К. : Веселка, 2001. 204 с.