Годунови

родина шляхетного походження

Годунови — династія московських царів (15981605) та вимерлий московський дворянський рід татарського походження з Костроми.

Гербовий орел з великої печатки царя Бориса Федоровича. До 1604 р.

Походження

ред.

Є дві версії походження роду від одного родоначальника:

  1. Від мурзи Чета, що виїхав із Золотої Орди до Москви[1] (близько 1330) та прийняв хрещення з ім'ям Захарія і збудував у Костромі Іпатіївський монастир, де і похований[2] . Його син Олександр Захарович і родоначальник 2-ї гілки онук Дмитро Олександрович Годунов на прізвисько Зерно похований там же.
  2. Від боярина Дмитра Зерна, який служив великому московському князю Івану Даниловичу Каліті (1288—1340) і похований разом із батьком та братом у Костромському Іпатіївському монастирі. У даному монастирі поховані Іван, Костянтин на прізвисько Шия та Дмитро Дмитровичи Зернови-Годунови.

Вважається, що слово Годунов походить від тюрк. gödün (дурний, безрозсудний).

Царі династії

ред.

Історія

ред.

З роду Годунових відомо 2 царі та 1 цариця, 1 боярин і дворецький, 2 конюших, 4 бояр, 7 окольничих, 2 думних дяка та 1 кравчий.

Рід внесений до Бархатної книги[3]. При подачі документів (березень 1682) для внесення роду до книги були надані два окремих родоводи Григорія та Дмитра Годунових, а пізніше їх спільний родовід (1686)[4][5].

Уперше прізвище Годунов згадується в Разрядних книгах (1515), в особі воєводи Василя Григоровича Годунова. Згас (1704) зі смертю стольника Григорія Петровича Годунова (1664—1704)[6]. Годунови володіли маєтками в Тверському, Вяземському, Новгородському, Костромському, Московському, Рязанському та Муромському повітах[7].

Зображення у мистецтві

ред.

Примітки

ред.
  1. Ф. И. Миллер. Известия о дворянах российских. — СПб. 1790 г. М., 2017 г. Годуновы. стр. 391. ISBN 978-5-458-67636-6.  
  2. Существование мурзы Чета отвергается современными исследоваиелями. См.: Козляков В. Н. Борис Годунов: Трагедия о добром царе. — М.: «Молодая гвардия», 2011. С. 37-43.
  3. Н. Новиков. Родословная книга князей и дворян Российских и выезжих (Бархатная книга). В 2-х частях. Часть I. Тип: Университетская тип. 1787 г. Род Сабуровых и Годуновых. стр. 240; и 246—249.
  4. Сост: А. В. Антонов. Родословные росписи конца XVII века. — Изд. М.: Рос.гос.арх.древ.актов. Археогр. центр. Вып.6. 1996 г. Годуновы. стр. 128. ISBN 5-011-86169-1 (Т.6). ISBN 5-028-86169-6.
  5. Сост. А. В. Антонов.  Памятники истории русского служилого сословия. — М.: Древлехранилище. 2011г. Рец. Ю. В. Анхимюк. Ю. М. Эскин. Род Сабуровых и Годуновых. Глава № 16. стр. 76-80.  ISBN 978-5-93646-176-7. //РГАДА. Ф.201. (Собрание М. А. Оболенского). Оп. 1. Д. 83.
  6. Родословие Годуновых, составленное Г. И. Студенкиным, помещено во II томе «Русской родосл. книги» (изд. «Русской старины»).
  7. Л. М. Савёлов.  Родословные записи Леонида Михайловича Савёлова: опыт родословного словаря русского древнего дворянства. М. 1906—1909 г. Изд: Печатня С. П. Яковлева. Вып: № 2. Годуновы. стр. 192.

Посилання

ред.