Вікіпедія

Гелена Васку

польська перекладачка, письменниця
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Гелена Васку (також Васькова[1]), уроджена Швейковська[2] (нар. 15 серпня 1876, Угерці Мінеральні, Польща — пом. ?) — польська перекладачка, письменниця, громадська діячка.

Гелена Васку
Народилася15 серпня 1876(1876-08-15)
Угерці Мінеральні, Ґміна Вільшаниця, Ліський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща
Померла20 століття
Діяльністьперекладачка
ЧленствоPolish Red Crossd
У шлюбі зOlderych Vaskud
Нагороди
Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі Хрест «За цивільні заслуги» (Австро-Угорщина)
Станція в Ряшеві в 1917 році. На фото зображена Гелена Васку (другий ряд посередині)

Життєпис

ред.

Гелена народилася 15 серпня 1876 року в Угерці[3]. Вона походила з родини Люб'єв Швейковських[4][5] герба Любич[6]. Вона була дочкою Станіслава та Анєлі з Скібінських. Її братами був Станіслав[7], священик, можливо, Броніслав Швейковський (1865—1956)[8][9]. Вона закінчила середню школу . З 1893 р. вона була дружиною офіцера (під час Першої світової війни капітан[10][11], потім майор[12][13]), потім майор і полковник польської армії Олдеріч Васку (1873 р.н.)[14][15].

Під час Першої світової війни Гелена була надзвичайно активною діячкою в Ряшеві у сфері матеріальної та санітарної допомоги польським легіонерам[3]. Репортажі та звіти про її діяльність неодноразово з'являлися в журналі Ряшівський голос (пол. Głos Rzeszowski), де її описували як таку, що викликає захоплення своєю мужністю і жертовністю, і про невичерпні її заслуги[11], невтомного керівника[16], невичерпного в ідеях ініціатора[17] та невтомну в роботі. Своїми діями вона полегшила легіонерам втечу з російського полону та інтернування з боку австрійської влади, за що вона була представлена перед російським та австрійським судами. Під час Першої світової війни вона була активісткою, а з серпня по грудень 1915 року президентом правління притулку для польських легіонерів у Ряшеві[18][19], який діяв з 17 жовтня 1915 по липень 1918 року, послідовно розташовувався в штаб-квартирі гімнастичного товариства «Сокіл», у будинку за адресою вул. Замкова 6, а з середини 1917 р. у будівлі Товариства передового розвитку за адресою вул. Сокола[13][20][21]. Під час війни вона була президентом (головою) допоміжної станції Червоного Хреста в Ряшеві, яка працювала на залізничній станції[22][6], під час якої вона керувала добровільною роботою жінок в лікарняному відділенні та виробництвом сигарет на допоміжній станції[23]. Вона була президентом та віце-президентом[24] Червоного Хреста в Ряшеві, що діяв за адресою вул. Львівська[25] (у 1916 р. при ЧХ діяла так звана «коагуляційна станція», (нім. Лебестація)[26]). Вона також керувала відділенням (комітетом) дам Червоного Хреста в Ряшеві[27], очолюючи розвідувальну секцію, організовувала відправлення посилок польським військовополоненим у Росію, Італію та Румунію[10][28][29]. У 1916 році їй було присвоєно австро-угорський Золотий хрест за заслуги з короною на Медалі за хоробрість за визнання особливо патріотичної та жертовної поведінки щодо ворога (це була друга нагорода, надана їй під час Першої світової війни)[30]. 27 березня 1917 р. вона стала членом Галицької асоціації Червоного Хреста в Ряшеві, а 29 березня 1917 р. її обрали до Національного управління Червоного Хреста[31]. У вересні 1917 р. з ініціативи Гелени Васку та полковника Лащинського оголошено про відкриття притулку для бідних солдатів у Ряшеві[32], а 24 листопада 1917 р. було відкрито господарство для солдат[33]. Вона стала заступницею голови Комітету «Тижня легіонерської допомоги» в Ряшеві, організованого в серпні 1917 р.[34][35]. На початку 1918 р. вона активно діяла в Князівсько-єпископському комітеті Краківського комітету (КЄК) у Ряшеві[36] і стала членом відділу[37]. 24 лютого 1918 року вона була обрана президентом гурту асоціації під час жіночої акції в Ряшеві[38].

Коли Польща відновила незалежність, допоміжна станція Васку на залізничній станції, якою керувала Польща (раніше нім..Verköstigungsstation) за наказом Командування військового у Ряшеві 21 листопада 1918 р. перейшла під управління польської допоміжної станції[39]. У 1919 році вона також працювала в Білому Хресті в Ряшеві[40]. У 1920 році, під час польсько-більшовицької війни, вона працювала у військовому госпіталі[3]. Після повернення Польщі незалежності під час Другої Польської республіки вона була президентом відділення Польського Червоного Хреста. На рубежі 1923/1924 рр. вона стала членом Комітету повітового Державної ліги протиповітряної оборони в Ряшеві[41]. 2 травня 1923 року вона була нагороджена Лицарським хрестом ордена Відродження Польщі[42][43][44][45] . Відповідно до заповіту доктора Генріка Ганасевич[1], на рубежі 1920-х та 1930-х років вона засідала в комітеті створення лікарні Дитина Ісуса у Ряшеві[46] та була членом шкільної ради притулку Дитина Ісуса у Ряшеві[47].

Професійно вона була присяжним судовим перекладачем[3]. Вона опублікувала переклади з французької, німецької, італійської, англійської мов. Вона також публікувалася в прес. Наприкінці 1930-х вона перебувала у Трускавці.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Czy taki cel fundacji śp. dr. Hanasiewicza?. Nr 22 z 2 czerwca 1933: 2.
  2. ↑ Inna forma nazwiska rodowego Szweykowska.
  3. ↑ а б в г Czy wiesz kto to jest?. Warszawa: Wydawnictwo Głównej Księgarni Wojskowej. 1938. с. 768. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 31 березня 2020.
  4. ↑ Kronika. Nr 13 z 1 kwietnia 1917: 2. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  5. ↑ Kronika. Tarcza Legionów w Rzeszowie. Nr 33 z 19 sierpnia 1917: 3. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  6. ↑ а б Kartonikowe skarby. Obrazki pamięci z Rzeszowa. 12 (38). Stowarzyszenie „Nasz Dom – Rzeszów”. 2008: 11. ISSN 1895-2046. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
  7. ↑ Stanisław Świeykowski. Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 31 березня 2020.
  8. ↑ List cesarski do ks. kanonika Świeykowskiego. Nr 26 z 1 lipca 1917: 1—2. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  9. ↑ Ksiądz Bronisław Świeykowski. Burmistrz wojenny „z dni grozy w Gorlicach”. 22 січня 2011. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
  10. ↑ а б Kronika. Nr 11 z 5 marca 1916: 3. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  11. ↑ а б Kronika. Nr 13 z 19 marca 1916: 3. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  12. ↑ Kronika. Nr 54 z 31 grudnia 1916: 3. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  13. ↑ а б Schronisko dla Legionistów w Rzeszowie. Nr 5 z 4 lutego 1917: 2. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  14. ↑ Wspomnienia. Nr 9 z 20 marca 1936: 66. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  15. ↑ Oficerowie. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
  16. ↑ Kronika. Koncert. Nr 17 z 16 kwietnia 1916: 3. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  17. ↑ Kronika. Nr 27 z 8 lipca 1917: 3. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  18. ↑ Kronika. Podziękowanie. Nr 36 z 27 sierpnia 1916: 3. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  19. ↑ Rzeszów w pracy dla Legionów (II). Nr 15 z 3 czerwca 1928: 2. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
  20. ↑ W 90. rocznicę odzyskania niepodległości – 90 lat temu w Rzeszowie. Архів оригіналу за 13 листопада 2012. Процитовано 31 березня 2020.
  21. ↑ Schronisko dla Legionistów w Rzeszowie. Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 31 березня 2020.
  22. ↑ Kronika. Nr 16 z 22 kwietnia 1917: 3. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  23. ↑ Kronika. Podziękowanie. Nr 2 z 14 stycznia 1917: 2. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  24. ↑ Kronika. Z rzesz. Czerwonego Krzyża. Nr 23 z 28 maja 1916: 3. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  25. ↑ Kronika. Nr 14 z 26 marca 1916: 3. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  26. ↑ Kronika. Podziękowanie. Nr 46 z 5 listopada 1916: 3. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  27. ↑ Vademecum w sprawie pomocy wojennej dla Rzeszowa i okolicy. Nr 14 z 26 marca 1916: 2. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  28. ↑ Kronika. Z działalności Komitetu Pań Czerwonego Krzyża w Rzeszowie. Nr 2 z 14 stycznia 1917: 3. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  29. ↑ Kronika. Podziękowanie. Nr 4 z 28 stycznia 1917: 2. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  30. ↑ Kronika. Odznaczenia. Nr 132. 13 marca 1916: 3.
  31. ↑ Krajowe Stowarzyszenie „Czerwonego Krzyża”. nr 160 z 5 kwietnia 1917: 1. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 31 березня 2020.
  32. ↑ Kronika. Tarcza Legionów w Rzeszowie. Nr 39 z 30 września 1917: 2. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  33. ↑ Kronika. Nr 48 z 2 grudnia 1917: 2. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  34. ↑ Odezwa. Nr 31 z 5 sierpnia 1917: 1. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  35. ↑ Program „Tygodnia Opieki Legionowej”. Nr 32 z 12 sierpnia 1917: 1. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  36. ↑ Kronika. Z tygodnia K. B. K. w Rzeszowie. Nr 7 z 17 lutego 1918: 1. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
  37. ↑ Kronika. Nr 10 z 10 marca 1918: 1. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
  38. ↑ Wiec Kobiet. Nr 9 z 3 marca 1918: 1. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
  39. ↑ Kronika. Nr 47 z 24 listopada 1918: 1. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
  40. ↑ Kronika. Nr 38 z 21 września 1919: 3. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
  41. ↑ Tydzień lotniczy w Rzeszowie. Nr 45 z 7 listopada 1924: 2. Архів оригіналу за 15 квітня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  42. ↑ Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921–1924. Warszawa: Prezydium Rady Ministrów. 1926. с. 37. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 березня 2020.
  43. ↑ Odznaczenia. Nr 134 z 16 maja 1923: 4.
  44. ↑ Kronika rzeszowska. Odznaczenie. Nr 11 z 13 marca 1925: 6. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 31 березня 2020.
  45. ↑ O czym pisała prasa rzeszowska lat temu 50. Nr 62 (8260) z 15-16 marca 1975: 5. Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
  46. ↑ Szpital im. Dzieciątka Jezus w Rzeszowie (1922-1933 – leczenie kalek). Nr 50 z 10 grudnia 1933: 1—2. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
  47. ↑ Prawda o Przytułku Dzieciątka Jezus. Nr 11 z 1 czerwca 1935: 88. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 31 березня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гелена_Васку