Вікіпедія

Ганс Арп

Ганс Арп (нім. Hans Arp, фр. Jean Arp) (1886—1966) — німецький і французький скульптор, художник, графік, поет німецького походження, представник абстракціонізму і дадаїзму; скульптури, рельєфи, колажі, літературні твори. Чоловік швейцарської художниці, дизайнерки, скульпторки та танцівниці Софі Тойбер-Арп.

Ганс Арп
фр. Jean Arp[1]
ПсевдоArp, Hans Peter Wilhelm[2] і Arp, Hans Jean[2]
Народився16 вересня 1886(1886-09-16)[4][6][…]
Страсбург, Ельзас-Лотарингія, Німецька імперія[3][8][…]
Помер7 червня 1966(1966-06-07)[3][4][…] (79 років)
Базель, Швейцарія[3][8][9]
Похованняcemetery of Locarnod
Країна Франція[10][11]
 Німеччина[11]
Діяльністьхудожник, скульптор, поет, письменник, дизайнер, фотограф, дизайнер ювелірних прикрас, рисувальник
Знання мовфранцузька[4][12], німецька[4][12] і Ельзаський діалект
ЧленствоНімецька академія мови і поезії і American Abstract Artistsd[13]
Роки активності1903[14] — 1966[14]
Напрямокдадаїзм[15], Стиль[15] і сюрреалізм[15]
Жанрабстракціонізм[15] і натюрморт[15]
Magnum opusEvocation of a Form: Human, Lunar, Spectrald і Tabarnad
РодичіУдо Юргенс
Брати, сестриKäthe Bockelmannd і François Arpd
У шлюбі зСофі Тойбер-Арп і Marguerite Arpd
Нагороди
офіцер ордена Мистецтв та літератури Кавалер ордена Почесного легіону Великий офіцерський хрест Ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
IMDbID 1089007
Г.Арп. Пастух хмар. Венесуельський університет. Каракас

Ранні роки життя

ред.

Арп народився в Штрасбурзі (нині Страсбург), протягом періоду франко-прусської війни, коли ця територія була відома як Альзас-Лотарін (Elsass-Lotringen на німецькій мові), від французької матері та німецького батька. Після повернення Ельзаса до Франції наприкінці Першої світової війни французький закон визначив, що його ім'я змінюється "Жан". Арп продовжуватиме посилатися на себе "Ганс", розмовляючи німецькою мовою.

Кар'єра

ред.

У 1904 році, після випуску з Еколей Де-Арс-Ет-Метьєс у Штрасбурзі, Арп почав діяльність у Парижі, де вперше опублікував свою поезію. З 1905 по 1907 рр. навчався в Кунсчулі в Веймарі, Німеччина, а в 1908 році повернувся до Парижа, де відвідував Академію Юліан. Арп був засновником сучасного Бунда в Люцерну, брав участь у виставках Бунду з 1911 по 1913 рр.

У 1912 році поїхав до Мюнхена і покликав з собою впливового російського художника Кандинського. Пізніше того ж року брав участь у великій виставці в Цюриху, разом з Анрі Матіссом, Робертом Делоне та Кандинським. У Берліні в 1913 отримав покровительство Херворта Вальдена, дилера та редактора журналу, який був у ті часи однією з найпотужніших фігур європейського авангарду.

У 1915 році переїхав до Швейцарії, щоб скористатися швейцарським нейтралітетом.

На виставці того ж року Арп вперше зустрівся з художницею Софі Тойбер, з якою вони повинні були стати партнерами у виготовленні творів мистецтва. Художниця оказала великий вплив на стиль та бачення Ганса. Вони одружилися з 20 жовтня 1922 року.

У 1916 році Гуго Бол відкрив Кабаре Вольтер, що повинно було стати центром діяльності Дади в Цюриху для групи митців. Туди входили: Арп, Марсель Дженко, Трістан Тцара та інші. У 1920 році, як Ганс Арп разом з Максом Ернстом та соціальним активістом Альфредом Грюнвальдом створили групу Кельн Дада. У 1925 році його робота з'явилася на першій виставці сюрреалістичної групи на Гальрі П'єрі в Парижі.

У 1926 р. Арп переїхав до Паризького передмістя Медона. У 1931 році він трансформував сюрреалістську творчість, щоб створити абстракцію-креацію. Починаючи з 1930-х років, художник заглибив зусилля з колажу та барельєфу, щоб створювати бронзові та кам'яні скульптури. Він виготовив кілька невеликих робіт з багатьох елементів, з якими глядач міг проводити інтеракцію: торкатись, відкріплювати деталі, змінювати їх положення.

Протягом 1930-х років і до кінця життя писав і опублікував есе та поезію. У 1942 році втік з дому в Меудоні, щоб уникнути німецької окупації та жив у Цюриху, поки не закінчилася війна.

Арп відвідав Нью-Йорк у 1949 році заради сольної виставку в галереї Бухгольц. У 1950 році був запрошений виконувати барельєф для Гарвардського університету в Кембриджі, штат Массачусетс, а також фрес у будівлі ЮНЕСКО у Парижі. Артур та Мадлен Левая, Галерея Шалета, які знали Арпа ще з Європи, стали представниками його галереї в Нью-Йорку наприкінці 1950-х років,сприяли його репутації на американській стороні Атлантики.

Сторінки біографії

ред.

Каталоги виставок

ред.
  • Hans Arp 1886—1986. Rolandseck: Stiftung Hans Arp und Sophie Taeuber-Arp; Stiftung Bahnhof Rolandseck, 1986
  • Hans Arp (1886—1966) zum 100. Geburtstag. Zürich: Kunsthaus Zürich, 1986.
  • Hans Arp 1886—1966: Druckgrafik. München: Edition e, 1986
  • Hans Arp, Sophie Taeuber-Arp. Ostfildern-Ruit: G. Hatje, 1996
  • Hans Arp 1886—1966. Berlin: Kulturstiftung der Länder, 1997
  • Hans Arp, Worte Ania Harms (Hrsg.). Oberursel: A. Harms, 2002
  • Schwitters — Arp/ Hrsg. Hartwig Fischer. Ostfildern-Ruit: Hatje Cantz, 2004
  • Hans Arp, Göttinnen umgeben von ihren Rosen und Schlangen/ Ania Harms (Hrsg.). Oberursel: A. Harms, 2005
  • Hans Arp, Singendes Blau/ Ania Harms (Hrsg.). Oberursel: A. Harms, 2006
  • Ханс Арп. Скульптура. Графика. — М.: ГМИИ им. А. С. Пушкина, 1990


Літературні твори

ред.
  • Gesammelte Gedichte. Bd.1-3. — Zurich; Wiesbaden, 1966—1984.
  • Arp on Arp: poems, essays, memories. — New York: Viking Press, 1972.
  • Sable de lune: poèmes choisis. — Paris: Arfuyen, 2005.
  • [Стихи] / Пер. В.Куприянова // Вести дождя Стихи поэтов ФРГ и Западного Берлина. — М.: 1987. — С. 168—173.
  • [Стихи] / Пер. В.Микушевича // Ханс Арп. Скульптура. Графика. — М.: ГМИИ им. А. С. Пушкина, 1990. — С. 174—187
  • Безымянный зверинец. Пер. С.Дубина // Андре Бретон. Антология черного юмора. — М.: Carte Blanche, 1999. — С. 379—381.
  • Насос облаков. Пер. В. Парнаха // Парнах В. Жирафовидный истукан. — М.: «Пятая страна», «Гилея», 2000. — С. 107. — ISBN 5-901250-01-X.
  • Поэзия французского сюрреализма. — СПб: Амфора, 2003. — С. 217—228.

Література про поета і художника

ред.
  • Last R.W. Hans Arp: the poet of Dadaism. — London: Wolff, 1969.
  • Poley St. Hans Arp: die Formensprache im plastischen Werk. — Stuttgart: G. Hatje, 1978.
  • Fauchereau S. Arp. — New York: Rizzoli, 1988.
  • Rossi P.L. Hans Arp. — Paris: Virgile, 2006.

Примітки

ред.
  1. ↑ Dictionnaire culturel de Strasbourg: 1880-1930 / R. Recht, J. Richez, I. Laboulais — Strasbourg: Presses universitaires de Strasbourg, 2017. — P. 597. — ISBN 978-2-86820-988-7
  2. ↑ а б https://mix-n-match.toolforge.org/#/entry/115928159
  3. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118504398 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ а б в г д Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ а б Hans Arp
  6. ↑ Jean Arp
  7. ↑ Hans later Jean Arp // Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2018. — ISBN 978-0-19-977378-7 — doi:10.1093/BENZ/9780199773787.ARTICLE.B00007478
  8. ↑ а б https://hedendaagsesieraden.nl/2020/12/13/hans-arp/
  9. ↑ а б Stroeh G. Arp, Hans // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T004219
  10. ↑ Museum of Modern Art online collection
  11. ↑ а б SIKART — 2006.
  12. ↑ а б CONOR.Sl
  13. ↑ http://americanabstractartists.org/current-members/past/
  14. ↑ а б RKDartists
  15. ↑ а б в г д RKDartists

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Hans Arp
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ганс_Арп&oldid=42737954