Владислав Гомулка
Влади́слав Гому́лка (пол. Władysław Gomułka; 6 лютого 1905, Бялобжегі [поблизу м. Кросно, Польща] — 1 вересня 1982, Варшава) — польський партійний і державний діяч, генеральний секретар ЦК Польської робітничої партії у 1943–1948, Польської об'єднаної робітничої партії (ПОРП) в 1956–1970.
| Владислав Гомулка | |
|---|---|
| пол. Władysław Gomułka | |
 | |
| Псевдо | Wiesław[1] |
| Народився | 6 лютого 1905[5][2][…] Коросно, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина[6] |
| Помер | 1 вересня 1982[2][3][…] (77 років) Варшава, Польська Народна Республіка[7] ·рак легень |
| Поховання | Військові Повонзки |
| Країна | .svg){kind=small} Польська Народна Республіка |
| Діяльність | політик, профспілковий діяч |
| Alma mater | Міжнародна ленінська школа[8] |
| Знання мов | польська[9] |
| Членство | Спілка борців за свободу і демократію |
| Посада | Президент Польщі і Member of the Sejm of the Polish People's Republicd[10] |
| Партія | Польська об'єднана робітнича партія, Польська робітнича партіяd[8], ВКП(б) (1942), Independent Peasant Partyd, Polish Socialist Party – Leftd і Комуністична партія Польщі |
| Конфесія | атеїзм |
| У шлюбі з | Zofia Gomułkowad |
| Діти | Ryszard Strzelecki-Gomułkad |
| Автограф | .jpg) |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0327164 |
| |
Біографія
ред.Народився 6 лютого 1905 поблизу Кросно. Отримавши початкову освіту, почав працювати механіком. Був організатором комуністичних робочих груп і профспілок. У 1932 був заарештований і засуджений до чотирьох років тюремного ув'язнення, у 1934 звільнений через хворобу. У 1934–1935 навчався у Ленінській школі у Москві. Зумів уникнути репресій після звинувачення керівництва польської компартії у троцькізмі. Коли німецькі війська увійшли до Варшави, перебрався до Львова, де пізніше став учасником руху Опору.
Після звільнення Польщі Гомулка повернувся до Варшави з т. зв. Люблінським урядом як заступник прем'єр-міністра. Став генеральним секретарем Польської об'єднаної робочої партії (ПОРП). Гомулку називали «маленьким Сталіним» за його старанність у насадженні радянських порядків. З початком «холодної війни» і після конфлікту з Тіто у 1948 Гомулка, що відстоював ідею «польського шляху до соціалізму», опинився у складному становищі. 1948 року він визнав свої помилки, але став жертвою «ротації кадрів» після чергової зміни партійного курсу. Був виключений з партії, а у серпні 1951 за критику сталінізму був ув'язнений до 1954.
Друге сходження Гомулки до влади почалося після смерті Сталіна. У 1954 він був звільнений з в'язниці, а 21 жовтня 1956 на VIII з'їзді ЦК ПОРП був відновлений на посаді першого секретаря ПОРП.
У 1959 та 1961 стосовно Гомулки були здійснені два замахи на життя польським терористом Станіславом Яросом.
Наприкінці 60-х — початку 70-х років був організатором так званої антисемітської кампанії у Польській Народній Республіці, відомої як Польська політична криза 1968. Антисемітська кампанія у Лодзі почалася з виступу Гомулки 19 червня 1967, де він заявив, що у Польщі існує «імперіалістично-сіоністська п'ята колона»[11]. Антисемітські виступи польських діячів комуністичної партії привели до того, що тисячі громадян єврейського походження були звільнені і змушені емігрувати.[11]. Було розгорнуто грандіозну ідеологічну кампанію за зразком сталінського часу, проте без людських жертв.
У грудні 1970 за ініціативи Гомулки було підписано договір з ФРН про визнання західних кордонів Польщі по Одеру-Найсе, після чого було відкрито шлях щодо переговорів про економічну допомогу Польщі з боку ФРН. Наприкінці 1970, намагаючись вирішити економічні проблеми, уряд оголосив про підвищення цін на продовольчі товари та енергоресурси. Почалися заворушення, в результаті яких 20 грудня 1970 Гомулку змістив з посади пленум ЦК ПОРП. На посаду генерального секретаря замість нього було обрано Едварда Герека. Проте до 1972 Гомулка ще залишався депутатом Сейму.
Гомулка був ідеологом «польського шляху до соціалізму», що передбачав перегляд аграрної політики, нормалізацію відносин із католицькою церквою, розвиток робітничого самоврядування. Ліквідував більшу частину колективних господарств на селі, припинив переслідування римо-католицької церкви, пом'якшив цензуру. Почалися заворушення, в результаті яких Гомулка змушений був піти у відставку.
Примітки
ред.- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Bromke A. Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Filmportal.de — 2005.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Гомулка Владислав // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11854067X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Köhler P. Lysenkoist Propaganda in Trybuna Ludu, Лысенкоистская пропаганда в «Трибуна люду» // Историко-биологические исследования — 2016. — Vol. 8, Iss. 3. — P. 25–42. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://bs.sejm.gov.pl/F?func=find-acc&acc_sequence=000011040&find_code=SYS&local_base=ARS10
- ↑ а б / Слідство у справі антисемітської компанії 1968 [Архівовано 29 червня 2013 у Archive.is] (рос.)
Джерела
ред.- Сайт «Хронос». Гомулка (Gomulka) Владислав [Архівовано 25 лютого 2013 у Wayback Machine.];
- Бухарін Н. І., Яжборовская І. С. Владислав Гомулка: на поворотах історії / / Нова і новітня історія. 2011. № 4. С. 146—168.
- Залеський К. А. Хто був хто у другій світовій війні. Союзники СРСР. М., 2004.
Література
ред.- Р. Кривонос. Ґомулка Владислав // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.177 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання
ред.- Владислав Ґомулка // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.