Вдівство

нешлюбний стан людини після смерті чоловіка чи дружини

Вді́вство (уді́вство) та вдівство́ (удівство́)[1] — нешлюбний стан людини після смерті чоловіка чи дружини. Чоловік у цьому стані називається вдівцем, а жінка — вдовою.

Картина «Індіанська вдова[en]» («Удова індіанського вождя, що стежить за зброєю свого померлого чоловіка»), Джозеф Райт, бл. 1783

Історія

ред.

Вдівство, безсумнівно, з'явилося незабаром після встановлення інституту шлюбу. Одночасна смерть зустрічається рідко, як правило, одна (один) з подружжя переживає іншого.

Вдови

ред.
 
Вдови Уганди підтримують одна одну, разом виробляючи товари та продаючи їх з метою отримання доходу

Після смерті законного чоловіка жінкам традиційно належить носити траур.

У ряду народів існували звичаї, що вимагали від жінки після смерті чоловіка покінчити життя самогубством. В Індії цей ритуал називався саті і виконувався до XIX століття. В Китаї самогубство вдів практикувалося з V по XX століття[2]. Ця традиція мала метою захист вдів від зазіхань сторонніх чоловіків, символізуючи вірність покійному чоловіку. У кочових народів самогубство замінювалося ушкодженням частин тіла.

В інших країнах вдова могла вступати у другий шлюб. Найдавніший приклад цього в давньогрецьких міфах — друге одруження Горгофони (донька Персея)[3]. Але шлюб часто був примусовим: так, Старий Завіт приписував вдовам одружуватися з родичами померлих чоловіків[4] (див. левірат).

Патріархальне суспільство законодавчо охороняло права вдів. Про це йдеться в Першому посланні до Тимофія, в якому обов'язок підтримувати вдів покладалася на їхніх родичів і церковну громаду. Останні також повинні були сприяти новим шлюбам вдів. В азійських країнах громаді і родичам належало утримувати вдів (казахські «Сім постанов» хана Тауке).

За відсутності ковертюри, яка позбавляла одружених жінок правоздатності і, внаслідок цього, більшості законних прав, вдови нерідко мали більше прав, ніж жінки у шлюбі.

Вдівці

ред.

Поведінка вдівців, як правило, не регламентувалась, за винятком терміну трауру, який, зазвичай, був удвічі меншим, ніж у вдів.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Вдівство // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Про самогубство вдів. Архів оригіналу за 10 травня 2008. Процитовано 15 березня 2013.
  3. 74.htm Міф про Горгофону[недоступне посилання з червня 2019]
  4. 5 М. 25:5-6

Посилання

ред.