Вдівство
Вді́вство (уді́вство) та вдівство́ (удівство́)[1] — нешлюбний стан людини після смерті чоловіка чи дружини. Чоловік у цьому стані називається вдівцем, а жінка — вдовою.
Історія
ред.Вдівство, безсумнівно, з'явилося незабаром після встановлення інституту шлюбу. Одночасна смерть зустрічається рідко, як правило, одна (один) з подружжя переживає іншого.
Вдови
ред.Після смерті законного чоловіка жінкам традиційно належить носити траур.
У ряду народів існували звичаї, що вимагали від жінки після смерті чоловіка покінчити життя самогубством. В Індії цей ритуал називався саті і виконувався до XIX століття. В Китаї самогубство вдів практикувалося з V по XX століття[2]. Ця традиція мала метою захист вдів від зазіхань сторонніх чоловіків, символізуючи вірність покійному чоловіку. У кочових народів самогубство замінювалося ушкодженням частин тіла.
В інших країнах вдова могла вступати у другий шлюб. Найдавніший приклад цього в давньогрецьких міфах — друге одруження Горгофони (донька Персея)[3]. Але шлюб часто був примусовим: так, Старий Завіт приписував вдовам одружуватися з родичами померлих чоловіків[4] (див. левірат).
Патріархальне суспільство законодавчо охороняло права вдів. Про це йдеться в Першому посланні до Тимофія, в якому обов'язок підтримувати вдів покладалася на їхніх родичів і церковну громаду. Останні також повинні були сприяти новим шлюбам вдів. В азійських країнах громаді і родичам належало утримувати вдів (казахські «Сім постанов» хана Тауке).
За відсутності ковертюри, яка позбавляла одружених жінок правоздатності і, внаслідок цього, більшості законних прав, вдови нерідко мали більше прав, ніж жінки у шлюбі.
Вдівці
ред.Поведінка вдівців, як правило, не регламентувалась, за винятком терміну трауру, який, зазвичай, був удвічі меншим, ніж у вдів.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Вдівство // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Про самогубство вдів. Архів оригіналу за 10 травня 2008. Процитовано 15 березня 2013.
- ↑ 74.htm Міф про Горгофону[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ 5 М. 25:5-6
Посилання
ред.- Удова // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1947. — 1000 екз.
- Вдова // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 100–101. – 912 с.