Ванда Вермінська
Ванда Вермінська (пол. Wanda Wermińska, нар. 18 листопада 1900, маєток Блощинці, пом. 30 серпня 1988) — польська оперна співачка, мецо-сопрано, драматичне сопрано, примадонна довоєнного Великого театру у Варшаві.
| Ванда Вермінська | |
|---|---|
| пол. Wanda Wermińska | |
.jpg) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 18 листопада 1900[1][2] |
| Місце народження | Блощинці, Білоцерківський район, Україна |
| Дата смерті | 30 серпня 1988[1][2] (87 років) |
| Місце смерті | Варшава, Польська Народна Республіка[1] |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Громадянство |  Республіка Польща |
| Професії | оперна співачка, вчителька музики |
| Співацький голос | мецо-сопрано |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | опера |
| Нагороди |   |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Ванда народилася в селі Блощинці, тодішньої Київської губернії Російської імперії (тепер Україна). У 1926—1929 роках була солісткою опери у Варшаві. Ванда Вермінська виступала в багатьох оперних театрах Європи, зокрема у Відні, Берліні, Мілані, Римі, Будапешті, Празі, Мадриді, Ризі, Стокгольмі та Копенгагені[3]. Під час Другої світової війни вона перебувала в Південній Америці, гастролюючи в театрах Аргентини, Бразилії та Чилі з італійською трупою Compagna Italiana. У 1949 році повернулася до Польщі, де продовжила оперну та концертну діяльність.
Після відходу зі сцени займалася педагогічною діяльністю, працювала з провідними польськими співачками, серед яких Кристина Ямроз, Аґнєшка Косаковська, Божена Брун-Бараньська[4]. Вона також працювала над співочими голосами, а її учнями були Ірена Сантор[5], Маріла Родович, Людмила Якубчак та Єжи Поломський.
Вона написала мемуари: Na obu półkulach (вид. Czytelnik, 1978) та Harmonia, dysonans i sława (вид. Czytelnik, 1987).
Похована на Повонзківському цвинтарі у Варшаві (ділянка 186-1-1).
Нагороди
ред.- Медаль 40-річчя Польської Народної Республіки (1984)[6]
- Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі (1955)[7]
- Лицарський хрест ордена Білого Лева (Чехословаччина, 1933)[8]
- Орден Естонського Червоного Хреста (Естонія, 1936)[9]
Вшанування пам'яті
ред.9 лютого 1990 року Польська пошта випустила марку із зображенням Ванди Вермінської номіналом 150 злотих у рамках серії про відомих польських співаків (також з Кристиною Ямроз, Адою Сарі та Яном Кєпурою). Автором всієї серії був графік Міхал Пекарський[10].
Примітки
ред.- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1019772484 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Wanda Wermińskamaestro.net [dostęp 2019-09-30]
- ↑ Wanda Wermińska. archiwum.teatrwielki.pl.
- ↑ Irena Santor. amuz.lodz.pl. Архів оригіналу за 20 червня 2023. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Uznanie dla twórców kultury [w:] «Trybuna Robotnicza», s. 1–2, nr 170, 19 lipca 1984
- ↑ 11 lipca 1955 «za zasługi w dziedzinie kultury i sztuki» M.P. z 1955 r. nr 91, poz. 1144
- ↑ P. wojew. Belina-Prażmowski odznaczony orderem Białego Lwa. Gazeta Lwowska: 3. Nr 313 z 13 listopada 1933.
- ↑ Odznaczenie artystki Wandy Wermińskiej. Gazeta Lwowska: 4. Nr 47 z 27 lutego 1936.
- ↑ Sławni polscy śpiewacy. kzp.pl [dostęp 2019-10-07]
Бібліографія
ред.- Kański, Józef (1974). Słynna polska Carmen (Wanda Wermińska). Mistrzowie sceny operowej (вид. 1-e). Warszawa: PWM. с. 289-292. (пол.)
- Wermińska, Wanda (1987). Harmonia, dysonanse i sława. Warszawa: Czytelnik. с. 275. ISBN 83-07-01249-X. (пол.)
- Wanda Wermińska. Niezapomniane lata.. Wspomnienia napisane w 1972 roku dla jubileuszowej edycji, poświęconej 100. rocznicy urodzin F.I. Szalapina. Tłumaczenie z polskiego na rosyjski — M. Malkowa. (пол.)
Посилання
ред.- Ванда Вермінська. youtube.com
- Ванда Вермінська, Ян Кепура. youtube.com
- Ванда Вермінська на світлинах у бібліотеці Polona