Біфште́кс (від англ. beef «яловичина» і англ. steaks — «шматки») — страва зі смаженої яловичини, нарізаної і засмаженої порційними шматками. Українською кухнею запозичений ще на початку XX століття, спочатку був відомий під назвою товканець[1].

Біфштекс
Біфштекс з ненарубленого маринованого м'яса, посипаний зеленню, приготований «з кров'ю» на грилі.
Типм'ясна страва
Походженняєвропейську, американську
Необхідні компонентим'ясо, сіль
Зазвичай використовувані компонентияйце
Схожі стрависіченик, котлета, шніцель, ростбіф
Рубаний біфштекс, приготований на грилі.
Смажений у фритюрі біфштекс з відбитого м'яса в клярі.

Спочатку біфштекс являв собою один з видів стейка, стейк з головної частини вирізки (стейк-філе). Натуральний біфштекс іноді готують з яйцем[1]. Часто зустрічається такий вид біфштекса як рубаний (найчастіше пропущений через м'ясорубку), який є прототипом котлети. Біфштекси також класифікують на просмажені та «з кров'ю». У Британії традиційно його подають з йоркширським пудингом, а в США як частину гамбургера.

У США біфштекс часто готують на грилі і нерідко з цілого шматка яловичини (див. барбекю), а грильований біфштекс з рубленого м'яса називають солсберійським[en] або гамбурзьким[en], смажений в клярі — стейк, смажений «по-курячому»[en] або стейк, смажений по-селянському[en].

Види

ред.

Готовність біфштексів характеризується ступенями просмаження. За ступенем просмаження у європейській кухні розрізняють такі види біфштексів:

  • «З кров'ю» (rare) — непросмажене м'ясо з червоним м'ясним соком (200 °С, 2–3 хвилини)
  • Непросмажений (medium rare) — м'ясо з соком яскраво вираженого рожевого кольору (190–200 °С, 4–5 хвилин)
  • Середній (medium) — м'ясо з рожевим соком (180 °С, 6–7 хвилин)
  • Майже просмажений (medium well) — м'ясо з прозорим соком (180 °С, 8–9 хвилин)
  • Просмажений (well done) — повністю просмажене м'ясо, майже без соку (180 °С , 8–9 хвилин + доготування в пароконвектоматі)

Див. також

ред.
страви аналогічні стейку з цілісного шматка м'яса приготованого на грилі

Примітки

ред.
  1. а б Франко О. Ф. Практична кухня. — Львів: Каменяр, 1991. — С. 45.