Анексія Кримського ханства
Анексія Кримського ханства — захоплення Кримського ханства та насильницке включення його теріторій до складу Російської імперії в односторонньому порядку в ході військової кампанії Потьомкіна, яке завершилося 19 квітня 1783 року після зречення останнього кримського хана Шагін Ґерая під тиском Російської імперії[1] (документальних свідчень про зречення Шагіна Ґерая немає). Після цього півострів було захоплено російською армією[2].
На анексованій території в 1784 утворено Таврійську область. Почалося зросійщення Криму та витіснення корінного населення — кримських татар.
Передісторія
ред.У другій половині XVIII століття Російська імперія, прагнучи убезпечити свої південні терени та домогтися виходу до Чорного моря, почала боротьбу за Крим.
У ході Російсько-турецької війни 1768—1774 російські війська захопили Крим. За договором з ханом Сахібом II Ґераєм (1772) і Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 року з Османською імперією оголошено незалежність Кримського ханства як від Османської імперії, так і від Росії, а фортеці Єні-Кале, Керч і Кінбурн анексовані Росією[3].
У той же час, султан був визнаний верховним халіфом, і ця обставина викликала суперечки Російської імперії з Османською імперією, бо у мусульман релігійно-обрядовий та цивільно-юридичний побут пов'язані між собою, через що султанові відкривалося право втручатися у внутрішні справи Криму, наприклад, призначенням каді (суддів). Після виведення російських військ в Криму почалось повсюдне повстання. В Алушті висадився османський десант, російський резидент у Криму Веселицький був узятий в полон ханом Шагіном і переданий османському головнокомандувачу. Сталися напади на російські загони в Алушті, Ялті та інших місцях. Кримські татари обрали ханом Девлета IV.
Шагін Ґерай став останнім ханом Криму. Він намагався провести в державі реформи та реорганізувати управління за європейським зразком, зрівняти в правах мусульманське та немусульманське населення Криму, проте реформи були вкрай непопулярними, і в 1781 в Криму відбулося повстання під керівництвом брата Шагіна Ґірая — Батира Ґірая і кримського муфтія.
Повстання було придушено, але після серії страт почався новий бунт, що змусив Шагіна втекти до російського гарнізону в Керчі. У Феодосії новим кримським ханом проголошено Махмуда Гірея. Повстання Махмуда також було придушене, а Шагіна відновлено на ханському престолі.
Однак вже до лютого 1783 стан Шагін Гірея знову став критичним: масові страти політичних супротивників, ненависть татар до проведених реформ і політики Шагін Гірея, фактичне фінансове банкрутство держави, взаємна недовіра та нерозуміння з російською владою призвели до того, що Шагін Гірей зрікся престолу й перейшов з прихильниками під захист російських військ, а частина вороже налаштованої до Росії місцевої знаті втекла до османів.
Анексія
ред.
У 1783 Крим анексовано Російською імперією, це трапилося в результаті воєнної кампанії та жорстоких придушень чисельних повстань кримських татар та ногайців з використанням армії Росії та козаків.
8 квітня 1783 імператриця Катерина II підписала «Маніфест про прийняття Кримського півострова, острова Тамань і всієї Кубанської сторони під державу Російську». Маніфест сповіщав жителів Криму про скасування автономії та включення території півострова до складу Росії. Зазначалося, що з цього часу населення Криму зобов'язане «вірністю, щирістю та благонравієм заслужити милість і щедроту монаршу»[4].
28 грудня 1783 Російська й Османська імперії підписали «Акт про приєднання до Російської імперії Криму, Тамана і Кубані», яким скасовувалася стаття (артикул) 3 Кючук-Кайнарджійського мирного договору про незалежність Кримського ханства. У свою чергу Росія цим актом підтверджувала османську приналежність фортець Очаків і Суджук-кале.
У 1784 Крим став частиною Таврійської області з центром у Сімферополі. У Севастополі почалося створення Чорноморського флоту Російської імперії.
Після Російсько-турецької війни 1787—1791 російська анексія Криму записана в Ясському мирному договорі, яким за Російською імперією закріплювалось все окуповане нею північне Причорномор'я.
Указом Павла I від 12 грудня 1796 Таврійська область скасована, територія, розділена на 2 повіти — Акмечетський та Перекопьский[5], приєднані до Новоросійської губернії.
У 1802 створено Таврійську губернію, яка проіснувала аж до Громадянської війни 1917 року.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Winiarski), Микаэль Виниарски (Michael (25 квітня 2018). Реставрация дворца угрожает культурному наследию крымских татар. ИноСМИ.Ru (рос.). Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019.
В 1783 Крым аннексирован Екатериной II, после чего российская армия захватила полуостров.
- ↑ Текст договору. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 7 червня 2019.
- ↑ Крим – це Україна, попри всі намагання окупантів. Коротка історія українського півострова. The Village Україна. 29 листопада 2023. Процитовано 27 січня 2024.
- ↑ Історична довідка Сімферополя. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 квітня 2015.
Посилання
ред.- Маніфест "Про прийняття півострова Кримського, острова Тамана і всієї кубанської сторони під Російську державу [Архівовано 17 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Станіславський В. Як Москва наприкінці XVII ст. вперше заявила свої вимоги про передачу під її владу Криму та про виселення з нього всіх татар? // ПЕРЕЛОМ: Війна Росії проти України у часових пластах і просторах минувшини. Діалоги з істориками. — Кн. 3 / Відп. ред. В. Смолій; Упоряд.: Г. Боряк, О. Ясь, С. Блащук. НАН України. Інститут історії України. — Київ: Інститут історії України, 2023. С. 106—108. — 844 с. — ISBN 978-966-02-9981-8