Андруші
Андруші́ — колишнє село неподалік Переяслава, було затоплене Канівським водосховищем, а перед тим включене до складу самого Переяслава.
| Андруші | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район/міськрада | Бориспільський район |
| Рада | * Андрушівська сільська рада; * з 1954 р. Трубайлівська сільська рада; * з 1970 р. Переяславська міськрада [1] |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1096-го |
| Існувало до | до 1972 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°1′20″ пн. ш. 31°24′5″ сх. д. / 50.02222° пн. ш. 31.40139° сх. д. |
| Карта | |
.svg)  Андруші | |
 Андруші | |
| Мапа | |
| |
|
| |
З історії
ред.Андруші — колишній древній «град» Устя, який згадується в літописі 1096 та 1136 років.
За козаччини село належало до Трахтемирівської сотні Переяславського полку.
Є сповідний запис за 1777 рік.[2]
За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Переяславського повіту цього намісництва, і у ньому нараховувалось 38 хат посполитих, різночинських і козацьких підсусідків.[3]
За книгою Київського намісництва 1787 року у селі проживало 153 душі. Було у володінні різного звання «казених людей».[4]
Є на мапі 1800 року.[5]
З ліквідацією Київського намісництва, село у складі Переяславського повіту перейшло до Полтавської губернії.
Тарас Шевченко перебував у Андрушах у серпні — листопаді 1845 року. Жив у будинку архієрейської садиби. Тут Шевченко виконав два малюнки Андрушів: «Андруші» і «Верби в Андрушах».[6] У повісті «Близнецы» згадується церква із цієї садиби. Згадка про Андруші є також в інших поетичних творах та листах. У листі до Андрія Козачковського від 16 липня 1852 року Шевченко написав:
|
Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши… | 
|
У листі від 14 квітня 1854 року до нього ж радив:
|
|
… возьми посади коло себе жіночку свою і діточок своїх невеличких і поїдьте собі з богом у Андруші, погуляйте собі гарненько у архієрейському гаї, та, гуляючи попід дубами та вербами, згадай той день, як колись перед вечором ми з тобою в Андрушах гуляли… Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші… |
|
Станом на 1885 рік Андруші входили до Переяславської волості.
У 1930 році був створений колгосп ім. Будьонного, розкуркулено 3 двори. Під час Голодомору в селі померло 139 чоловік.[7]
15 листопада 1972 року згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР, села Андруші і Трубайлівка були включені в межу міста Переяслав-Хмельницький.[8][9]
Невдовзі село затопило Канівське водосховище, а більшість жителів переселили до Переяслава. На один з районів міста перенесена й назва села.
У зв'язку з затопленням села церкву Святого Георгія[2] заздалегідь (1969 року) перевезли до музею народної архітектури та побуту в Переяславі.
-
Церква Святого Георгія з с. Андруші. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Переяслав, вересень 2013 р. -
Табличка з церкви про повторне заснування села Андруші. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Переяслав, травень 2015 р.
Див. також
ред.Література
ред.- Село Андруші : Історико-етнографічний нарис / [упоряд. В. Борисенко та ін.; за заг. ред. Г. Скрипник]. — К. : ІМФЕ, 2016. — 256 с. : 32 с. іл. — ISBN 966-02-7898-1.
Посилання
ред.- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки, довідник (автор-упорядник Корінний М. М.) — Біла Церква: Видавець О. В. Пшонківський, 2012. — 304 с.: іл. - С. 68, 136, 141 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 липня 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- ↑ а б Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 3 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
- ↑ Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 101
- ↑ Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 237
- ↑ Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 3 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
- ↑ litopys.org.ua Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830—1847. — Кн. 2.
- ↑ Національна книга жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.1225 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 26 листопада 2019.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 15.11.1972 року № 1179-VIII «Про розширення смуги міста Переяслав-Хмельницького Київської області»
- ↑ Указ Президії ВР УРСР № 1179-VIII від 15.11.1972 р. на порталі Ліга-Закон. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
|
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |