Анджело Якіно
Анджело Якіно (італ. Angelo Iachino; 4 квітня 1889, Санремо, Королівство Італія — 3 грудня 1976, Рим, Італія) — італійський військовий діяч і флотоводець, адмірал флоту (1943) Королівських військово-морських сил Італії та Військово-морських сил Республіки, учасник Першої та Другої світових воєн.
| Анджело Якіно Angelo Iachino | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Народження | 4 квітня 1889.svg){kind=small} Санремо, Імперія, Лігурія, Королівство Італія | ||||||||
| Смерть | 3 грудня 1976 (87 років) Рим, Італія | ||||||||
| Національність | італієць | ||||||||
| Країна | Королівство Італія Італія | ||||||||
| Приналежність | Королівство Італія Італія | ||||||||
| Рід військ | військово-морські сили | ||||||||
| Освіта | Військово-морська академія Ліворно | ||||||||
| Роки служби | 1904–1954 | ||||||||
| Звання | .svg){kind=small} Адмірал флоту | ||||||||
| Війни / битви | Італійсько-турецька війна Перша світова війна • Середземноморський театр Громадянська війна в Іспанії Друга Світова війна • Середземномор'я ** Мальтійські конвої ** Бій біля мису Спартівенто ** Бій біля мису Матапан ** Битва у затоці Сидра (1941) ** Битва у затоці Сидра (1942) ** Операція «Вігорос» | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Ранні роки
ред.Анджело Якіно народився 4 квітня 1889 року у Санремо, що в регіоні Лігурії, у родині звичайного вчителя середньої школи. Закінчивши навчання в школі, він вступив до Військово-морської академії Ліворно у 1904 році, тим самим розпочавши кар'єру моряка. У 1907 році Якіно завершив академію та отримав своє перше призначення на флот.
У 1911 році молодий Якіно відправився до Лівії, де з часом брав участь у війні з Османською імперією.
На момент вступу Італії у Першу світову війну на боці Антанти, старший лейтенант Якіно проходив службу на лінкорі «Джуліо Чезаре». У липні 1917 року він був призначений командиром міноносця «66 PN», очолюючи який відзначився в серії морських боїв проти австрійців і німців. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року брав участь в спеціальній операції, коли два італійські бойові плавці Рафаеллі Роззетті і Рафаеллі Паолучі прикріпили до корпусу австрійського лінкора «Вірібус Унітіс» 8-метрову магнітну міну Rossetti, від вибуху якої корабель затонув. Під час операції загинуло близько 400 матросів та офіцерів ворога, у тому числі командувач австрійським флотом.
Між світовими війнами
ред.Після завершення Першої світової війни продовжив службу в королівському флоті. З 1923 до 1928 року він служив військово-морським аташе посольства Італії в Тяньцзіні (Китай). У 1928 році Якіно прийняв командування канонерським човном «Ermanno Carlotto», а згодом був призначений командиром крейсера «Армандо Діац». 17 серпня 1936 року Якіно було присвоєно звання контрадмірала, а вже 1 січня 1938 року він став дивізійним адміралом. За часів війни в Іспанії Анджело очолював дві легкі групи надводних сил.
У квітні 1939 року брав участь в окупації Італією Албанії, командуючи 1-м дивізіоном крейсерів.
Друга світова війна та смерть
ред.1 липня 1939 року Якіно очолив Військово-морську академію Ліворно, а вже у 1940 році отримав під своє командування 2-у ескадру надводних сил, в якій були найновіші італійські важкі крейсери.
27 листопада 1940 року адмірал ескадри вів свою ескадру у битві біля мису Спартівенто.
9 грудня 1940 року він змінив Ініго Кампйоні на посаді командувача усіма надводними силами Королівських ВМС Італії. 9 лютого 1941 року він намагався наздогнати групу британських літаків, які здійснювали бомбардування Генуї, проте марно.
Після битви біля мису Матапан, коли ескадра Італійського флоту втратила у результаті сутички з британським флотом 5 італійських кораблів, серед яких 3 важких крейсери[1] та 2 есмінці були потоплені[2], а лінкор «Вітторіо Венето» отримав великі пошкодження, на адмірала Якіно опустилася хвиля звинувачень у некомпетентності та неспроможності керувати військово-морськими силами.
У квітні та липні 1941 року він очолював спроби італійського флоту переходити британські конвої, що прямували на Мальту. В обох битвах у затоці Сидра Якіно не зміг завдати великих втрат ворогу, адже, боячись повторити помилки Матапану, він не атакував британців занадто завзято, хоча й мав значну чисельну перевагу. Натомість операція «Вігорос» стала тріумфом адмірала, коли він, перебуваючи у більш скрутному, порівняно з союзниками, становищі, зміг повністю блокувати ворожий конвой та завдати силам Сомервілля нищівних втрат.
5 квітня 1943 року Анджело Якіно був відсторонений від виконання обов'язків командувача надводним флотом Італії. На цій посаді його змінив Карло Бергаміні.
6 квітня 1943 року Якіно отримав звання адмірала флоту і продовжив службу на другорядних посадах в італійських збройних силах. Після капітуляції Італії у війні у вересні 1943 року він залишився вірним присязі і не перейшов на бік фашистів. Після завершення Другої світової війни продовжував військову службу до 1954 року, коли остаточно вийшов у відставку.
Займався громадською діяльністю, публікував спогади про події світової війни на Середземномор'ї.
3 грудня 1976 року адмірал Анджело Якіно помер у Римі у віці 87 років.
Див. також
ред.Бібліографія
ред.- Angelo Iachino. Operazione Mezzo Giugno. Arnoldo Mondadori Editore, 1955.
Література
ред.- Giorgio Giorgerini, La guerra italiana sul mare. La Marina tra vittoria e sconfitta, 1940–1943, Milano, Mondadori, 2001;
- Gianni Rocca, Fucilate gli ammiragli. La tragedia della marina italiana nella seconda guerra mondiale, Milano, Mondadori, 1987.
- Залесский К. А. Кто был кто во второй мировой войне. Союзники Германии. Москва, 2003
Посилання
ред.- ANGELO IACHINO [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](італ.)
- Angelo Iachino [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- Angelo Iachino [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](англ.)