Алханов Алі Дадашевич
Алі (Алу́) Дада́шевич Алха́нов (чеч. Алханов Ӏалу; нар. 20 січня 1957 р., сел. Кіровський, Кіровський район, Талди-Курганська область, КазРСР, СРСР) — російський державний діяч. Заступник міністра юстиції Російської Федерації з 15 лютого 2007. Член Комісії з експортного контролю з 2008 [1]. Член Ради у справах козацтва при президенті Росії з 2010 р.[2].
| Алханов Алі Дадашевич чеч. Алханов Ӏалу | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| з 15 лютого 2007 | |||
| |||
| 5 жовтня 2004 — 15 лютого 2007 | |||
| Попередник: | Ахмат Кадиров Сергій Абрамов (в.о.) | ||
| Наступник: | Рамзан Кадиров | ||
| |||
| 2003 — 2004 | |||
| Попередник: | Руслан Цакаєв | ||
| Наступник: | Руслан Алханов | ||
| Ім'я при народженні: | рос. Алу Дадашевич Алханов | ||
| Народження: |
20 січня 1957 (67 років) сел. Кіровський, Кіровський район, Талди-Курганська область, КазРСР, СРСР | ||
| Країна: |
 Росія | ||
| Релігія: |
іслам сунізм | ||
| Освіта: |
Могилівський інститут МВС Ростовська вища школа міліції | ||
| Ступінь: | кандидат юридичних наук | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність: | Росія, МВС Росії
| ||
| Звання: | генерал-лейтенант міліції Дійсний державний радник РФ 1-го класу | ||
| Битви: | * Перша російсько-чеченська війна | ||
| Нагороди: |            | ||
Президент Чеченської Республіки з 5 жовтня 2004 по 15 лютого 2007 року[3].
Член Комісії з протидії спроб фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії з 2009 по 2012.
Дійсний державний радник юстиції Російської Федерації 1 класу, генерал-лейтенант міліції у відставці, Кандидат юридичних наук.
Життєпис
ред.Народився в Казахській РСР через кілька днів після скасування постанови про депортації чеченців. Виходець із тайпу Гендарганой[4]. Незабаром після народження сина родина повернулася з депортації на батьківщину, в село Урус-Мартан.
Після закінчення школи в 1973 році Алханов працював у радгоспі. Служив у Радянській армії (1975-1977) в Південній групі військ, що дислокувалася на території Угорщини.
З 1979 року почав працювати в правоохоронних органах. Був співробітником і командиром лінійного відділення ОВС в Грозний (аеропорту Грозного), інспектором карного розшуку Північно-Кавказького управління внутрішніх справ на транспорті, старшим оперуповноваженим по боротьбі з наркоманією, начальником кримінальної міліції лінійного ОВС на станції "Грозний".
У 1983 закінчив школу транспортної міліції в Могильові (нині Могилівський інститут Міністерства внутрішніх справ Республіки Білорусь). У 1994 закінчив Ростовську вищу школу міліції за спеціальністю «правознавство».
З 1994 по 1997 – начальник Грозненського лінійного відділу внутрішніх справ на транспорті.
З 1997 по 2000 - старший оперуповноважений Мінераловодського відділення оперативно-розшукового управління Північно-Кавказького УВС на транспорті, начальником лінійного ОВС на станції м. Шахти Ростовської області.
У 2000 повернувся на службу до правоохоронних органів Чеченської Республіки.
З 2000 по 2003 – начальник Грозненського лінійного УВС на транспорті. Відновлював транспортну міліцію Грозного.
Під час Першої російсько-чеченської війни приєднався до федеральних військ і нагороджений орденом Мужності за захист Грозного під час його штурму бійцями ЧРІ. У квітні 2003 року призначений президентом республіки Ахматом Кадировим на посаду міністра внутрішніх справ. 10 листопада 2003 року Ахмат Кадиров вручив йому погони генерал-майора [5].
Президент Чеченської Республіки
ред.
Після вбивства Ахмата Кадирова 9 травня 2004 року, Алханов отримав підтримку Кремля на висування своєї кандидатури на пост президента. У серпні того ж року був обраний президентом Чечні. Вступив на посаду 5 жовтня 2004 року[6][7].
У серпні 2006 Алханов перетворив Раду безпеки республіки на Раду економічної та громадської безпеки (РЕГБ). Керівником нової структури був призначений колишній перший помічник і родич Алі Алханова, Герман Вок (Ісраїлов) [8].
Алі Алханов спирався на підтримку батальйонів спецназу ГРУ «Захід» під командуванням Саїд-Магомеда Какієва та власну службу безпеки. Крім того, до групи його підтримки прийнято відносити місцеве керівництво з Урус-Мартана.
Протягом 2005 і 2006 років між Алу Алхановим і Рамзаном Кадировим посилювалося протистояння, яке досягло свого апогею на початку лютого 2007 року після подій, пов'язаних з відставкою секретаря РЕГБ Германа Вока [9].
15 лютого 2007 року президент Росії Володимир Путін прийняв відставку Алханова з посади президента Чечні.
Подальша кар'єра
ред.У день відставки з посади голови Чечні Алханов був призначений заступником міністра юстиції Російської Федерації.
У квітні 2010 року обраний головою Комітету з етики Російського футбольного союзу (РФС) [10]. 10 серпня 2011 року подав у відставку у зв'язку із зайнятістю на державній службі [11][12].
Указом Президента Російської Федерації від 18 листопада 2019 року Алханова включено до складу Геральдичної ради при Президенті Російської Федерації [13].
Родина
ред.Одружений, сини Сулейман (нар. 1981) та Ібрагім, дочка Таміла (нар. 1988) [14][15].
Нагороди
ред.- Державні
- Медаль «За відвагу»
- Подяка Президента Російської Федерації
- Медаль «У пам'ять 300-річчя Санкт-Петербурга»
- Медаль «За відзнаку в охороні громадського порядку»
- Орден Мужності
- Почесна грамота уряду Російської Федерації (20 січня 2007) - за великий особистий внесок у відновлення економіки та соціальної сфери Чеченської Республіки
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (15 лютого 2007) — за великий внесок у соціально-економічний розвиток республіки, зміцнення російської державності та конституційного ладу
- Орден Пошани (12 жовтня 2011) — за досягнуті трудові успіхи та багаторічну сумлінну роботу
- Орден Олександра Невського (20 березня 2017) — за заслуги у справі державного будівництва, зміцнення законності та багаторічну сумлінну роботу
- Громадські та спортивні
- Кавалер Золотого Почесного знаку «Громадське визнання» 2004 року
- Майстер спорту по дзюдо
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Состав Комиссии по экспортному контролю Российской Федерации. Kremlin.ru. 18 вересня 2008. Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
- ↑ Изменён состав Совета по делам казачества. Kremlin.ru. 2 травня 2010. Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
- ↑ Алханов Али Дадашевич | Министерство юстиции Российской Федерации. minjust.ru. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020. [Архівовано 2020-03-21 у Wayback Machine.]
- ↑ Инна Новикова. Чечня выбрала президента. Что дальше? - Региональные - Правда.Ру. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 вересня 2015.
- ↑ ПОЛИТИКА: Доживут ли Басаев с Масхадовым до Нового года?. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 5 жовтня 2011.
- ↑ В Чечне прошла инаугурация нового президента. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 23 квітня 2019.
- ↑ Алханов, Али Дадашевич. ТАСС. Процитовано 12 березня 2020.
- ↑ Алу Алханов укрепил безопасность Чечни. Архів оригіналу за 20 листопада 2019. Процитовано 14 березня 2020.
- ↑ Команды Кадырова и Алханова увязли в позиционных боях
- ↑ Много чести. Футбол-1960.ру. Архів оригіналу за 18 лютого 2012.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|datepublished=(довідка) [Архівовано 2012-02-19 у Wayback Machine.] - ↑ Глава комитета РФС по этике Алу Алханов ушёл в отставку
- ↑ Глава комитета РФС по этике должен уделять работе все время — Алханов
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 18.11.2019 г. № 561 «Вопросы Геральдического совета при Президенте Российской Федерации». Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 27 липня 2020.
- ↑ Кавказский Узел. Алханов Али Дадашевич. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 14 березня 2020.
- ↑ ТАСС. Алханов, Али Дадашевич
Література
ред.Посилання
ред.- Президент и Правительство Чеченской республики Архівовано серпень 7, 2003 на сайті Wayback Machine.