Іржа та кістка
«Іржа та кістка» (фр. De rouille et d'os) — французько-бельгійський художній фільм-драма режисера Жака Одіара, прем'єра якої відбулася 17 травня 2012 року. У головних ролях задіяні Маріон Котіяр та Матіас Шонартс. Екранізація однойменної збірки оповідань Крейга Девідсона.
Іржа та кістка | |
---|---|
De rouille et d'os | |
Жанр | драма |
Режисер | Жак Одіар |
Продюсер | Жак Одіар Мартін Кассінеллі Паскаль Кошете |
Сценарист | Жак Одіар Тома Бідеґен |
На основі | Rust and Boned[1] |
У головних ролях | Маріон Котіяр Матіас Шонартс Булі Ланнерс |
Оператор | Стефан Фонтен |
Композитор | Александр Деспла |
Кінокомпанія | France 2 Cinéma, Why Not Productions, Page 114, Les Films du Fleuve, Radio Télévision Belge та ін. |
Дистриб'ютор | InterCom |
Тривалість | 120 хв. |
Мова | французька |
Країна | Франція Бельгія |
Рік | 2012 |
Дата виходу | 17 травня 2012 |
Кошторис | 16 млн € |
Касові збори | 19,5 млн $ |
IMDb | ID 2053425 |
Рейтинг | MPAA: R / IMDb: |
sonyclassics.com/rustandbone/ |
Стрічка увійшла до основної конкурсної програми 65-го Каннського кінофестивалю та була претендентом на «Золоту пальмову гілку»[2], але поступилася цією кінематографічною нагородою. Багато світових кіноаналітиків вважали Маріон Котіяр претендентом на перемогу за найкращу жіночу роль на цьому кінозаході, а пізніше акторка стабільно входила до більшості списків претендентів на «Оскар», але у результаті залишилася без номінації[3].
Сюжет
ред.Історія починається на півночі Франції. Алі (Матіас Шонартс) залишається один без житла, без грошей зі своїм п'ятирічним сином Семом (Арман Вердьюр) і перебирається до Антибу, на південь, до своєї сестри з її чоловіком. Вони віддають в їх розпорядження гараж. Сестра доглядає за дитиною.
Бійка в нічному клубі зводить головного героя зі Стефані (Маріон Котіяр). Він проводжає її додому і залишає їй свій номер телефону. Стефані працює дресирувальницею косаток в парку Marineland. Одна з вистав закінчується трагедією, в результаті якої Стефані залишається без ніг. Алі допомагає дівчині повернутися до нормального життя. Проте, лише сам переживши життєві потрясіння, він зблизиться з нею остаточно.
В ролях
ред.Актор | Роль |
---|---|
Маріон Котіяр | Стефані |
Матіас Шонартс | Алі |
Булі Ланнерс | Мартіаль |
Селін Саллетт | Луїз |
Корінн Масьєро | Анна |
Мура Фрарема | Фуд |
Жан-Мішель Форрейя | Річард |
Арман Вердьюр | Сем |
Виробництво
ред.Зйомки фільму стартували у жовтні 2011 року і проходили упродовж двох місяців в Антибі, Канні, Бельгії, Парижі і північній Франції[4]. Для демонстрації ампутованих ніг у головної героїні, Котіяр довелося носити спеціальний зелений гольф, який пізніше було оброблено на комп'ютері[5].
Відгуки
ред.Критики високо оцінили фільм: 82 % на Rotten Tomatoes з середнім рейтингом 7,6 з 10[6] та 73 бали зі 100 на Metacritic[7].
Нагороди і номінації
ред.Рік | Нагорода | Категорія | Номінант | Результат |
---|---|---|---|---|
2012 | Кінофестиваль романтичного кіно у Кабурі | Головний приз за найкращий фільм | Жак Одіар | Перемога |
Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Номінація | ||
Голлівудська кінопремія | Найкраща жіноча роль | Маріон Котіяр | Перемога | |
Лондонський кінофестиваль | Найкращий фільм | Перемога | ||
Кінофестиваль у Вальядоліді | Найкращий актор | Матіас Шонартс | Перемога | |
Найкраща режисерська робота | Жак Одіар | Перемога | ||
Найкращий сценарій | Крейг Девідсон, Тома Бідеґен, Жак Одіар | Перемога | ||
Найкращий фільм | Номінація | |||
Золота зірка кіно | Найкращий фільм | Жак Одіар | Перемога | |
Найкраща акторка | Маріон Котіяр | Перемога | ||
Найкращий актор-дебютант | Матіас Шонартс | Перемога | ||
Найкращий сценарій | Жак Одіар, Тома Бідеґен | Перемога | ||
2013 | Премія «Магрітт» | Найкращий актор другого плану | Булі Ланнерс | Перемога |
Найкращий актор | Матіас Шонартс | Номінація | ||
Премія «Люм'єр» | Найкращий режисер | Жак Одіар | Перемога | |
Найкращий сценарій | Жак Одіар, Тома Бідеґен | Перемога | ||
Найкращий фільм | Номінація | |||
Найкращий актор | Матіас Шонартс | Номінація | ||
Лондонське коло кінокритиків | Найкращий іноземний фільм року | Перемога | ||
Золотий глобус | Найкраща жіноча роль (драма) | Маріон Котіяр | Номінація | |
Давид ді Донателло | Найкращий європейський фільм | Жак Одіар | Номінація | |
Премія «Сезар» | Найкращий фільм | Номінація | ||
Найкращий режисер | Жак Одіар | Номінація | ||
Найперспективніший актор | Матіас Шонартс | Перемога | ||
Найкращий сценарій | Жак Одіар, Тома Бідеґен | Перемога | ||
Найкраща акторка | Міріон Котіяр | Номінація | ||
Найкраща операторська робота | Стефан Фонтен | Номінація | ||
Найкраща оригінальна музика | Александр Деспла | Перемога | ||
Найкращий монтаж | Жульєт Велфлін | Перемога | ||
Найкраще звукове оформлення | Бріжит Талландьє, Паскаль Віллар, Жан-Поль Гурі | Номінація | ||
Премія «Гойя» | Найкращий європейський фільм | Номінація | ||
BAFTA | Найкраща жіноча роль | Маріон Котіяр | Номінація | |
Найкращий фільм іноземною мовою | Номінація |
Примітки
ред.- ↑ Шведська база даних фільмів — Svenska Filminstitutet.
- ↑ Пітер Бредшоу (19 квітня 2012). Cannes film festival 2012 lineup: the competition's still a man's world (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 18 червня 2012. Процитовано 10.04.2015.
- ↑ Гай Лодж (23 квітня 2012). Cannes Check: Jacques Audiard's 'Rust and Bone' (англ.). Hitfix. Архів оригіналу за 28 квітня 2012. Процитовано 10.04.2015.
- ↑ Cotillard stars as killer whale trainer in Audiard’s Rust and Bone (англ.). CineEuropa. Архів оригіналу за 9 жовтня 2011. Процитовано 10.04.2015.
- ↑ Marion Cotillard Topless On Set Of Rust and Bone (англ.). NewsPower. Архів оригіналу за 17.07.2012. Процитовано 10.04.2015.
- ↑ Іржа та кістка на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
- ↑ Іржа та кістка [Архівовано 27 грудня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Metacritic
- ↑ Повний перелік нагород фільму [Архівовано 17 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb
Посилання
ред.- «Іржа та кістка» на сайті IMDb (англ.)
- Іржа та кістка на сайті AllMovie (англ.)
- Инна Кушнарева, Дмитрий Кралечкин (25 січня 2013). Человек-бугор. Искусство кино[ru] (рос.). kinoart.ru. Архів оригіналу за 16.05.2013. Процитовано 5 травня 2013.(рос.)