Бужанка (Звенигородський район)
Бужа́нка — село в Україні, Лисянському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 7 км від районного центру смт. Лисянка та за 55 км від залізничної станції Ватутіно.
село Бужанка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район | Лисянський район |
Рада | Бужанська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA71020010010048767 |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Населення | 1963 |
Площа | 5,02 км² |
Густота населення | 391 осіб/км² |
Поштовий індекс | 19333 |
Телефонний код | +380 4749 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°14′12″ пн. ш. 30°44′51″ сх. д. / 49.23667° пн. ш. 30.74750° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
161 м |
Водойми | Гнилий Тікич |
Місцева влада | |
Адреса ради | 19333, Черкаська обл., Лисянський р-н., с.Бужанка , тел. 64-4-31 |
Сільський голова | Стадник Валентина Володимирівна |
Карта | |
Мапа | |
|
Площа населеного пункту - 502 га. Кількість населення станом на 01.01.2008 р. - 1782 особи, дворів - 831. Поблизу села виявлено поселення трипільської та черняхівської культур, збереглися залишки скіфських курганів. Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією - від назви р.Буржа, за іншою - від назви переселенців з р.Південний Буг - бужан, які тікали від польського гніту. Лаврентій Похилевич у "Сказании о населенных местностях Киевской губернии" 1864 року пише: "Бужанка, село на правой стороне Тикича, между местечками Бояркой и Лысянкой. С восточной и западной стороны села впадают в Тикич два ручья: Бужанка и Жабьянка. Жителей обоего пола: православных 1100, римских католиков 44. В селении Бужанке, славящемся своим красивым местоположением, построен дворец владелицы, и потому Звенигородское ее имение часто называется Бужанским ключом.
Церква Воздвиженська, дерев'яна, 5-го класу, землі мають 44 десятини; побудована в 1775р. У 1851 р. в селі збудовано цукроварню, на якій до 2000 р. переробляли солодкий корінь. У 2006 р. до заводу підведено природний газ, що дало змогу підприємству продовжити виробництво цукру упродовж сезону 2006-2007рр. У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855р. на кошти С.К. Потоцької відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини. У кінці 19 ст. - на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А.А.Потоцького, в ньому господарював Ф.П.Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин.
У 1900 р. в с.Бужанка діяли православна церква, церковнопарафіяльна школа, цукровий та цегельний заводи. У 1929 р. створено Бужанську машинно-кінну станцію. У 1931 р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І.Д. Черняхівського. У роки голодомору 1932-1933 рр. та репресій у селі померло 900 осіб. З липня 1941 р. по січень 1944 р. село було окуповане фашистськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром. У роки Німецько-радянської війни 570 жителів села боролися проти німецько-фашистських загарбників, 153 з них загинули, 120 нагороджені орденами та медалями. У селі споруджено обелічк Слави на честь воїнів-односельців, які загинули в роки Другої світової війни.
У червні 1940 р. в селі відкрито дитячий піонерський табір районного значення. На початку 2000 р. колгосп ім. І.Д. Черняхівського реформований у СТОВ "Бужанське". 136 жителів села відзначено урядовими нагородами. Серед них: В.М. Бутар - орденом Жовтневої революції; В.Ф. Корнієнко, У.П. Новикова, Г.М. Тараненко, Д.Ф. Щербина - орденом Трудового Червоного прапора. На сьогодні на території села функціонують загальноосвітня школа 1-3 ступенів, дитячий садок, дільнича лікарня, сільська амбулаторія, Будинок культури, сільський клуб, бібліотека, пошта, відділ зв'язку. Працює цукровий завод. Будується церква Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, а також діє протестантська церква ЄХБ.
Посилання
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |