Бужанка (Звенигородський район): відмінності між версіями

| рада = [[Бужанська сільська рада]]

| mapx населення = 1741782

| адреса = 19333, Черкаська обл., Лисянський р-н, с. Бужанка, тел. 64-4-31

'''Бужа́нка''' — [[село]] в [[Україна|Україні]], ву [[Лисянський район|Лисянському районі]] [[Черкаська область|Черкаської області]], центр сільської ради. Розташоване за 7  км від районного центру смт. Лисянка та за 55  км від залізничної станції ВатутіноВатутіне.

Площа населеного пункту - — 502 га.

Кількість населення станом на 01.01.2008  р. - — 1782 особи, дворів - — 831.

Поблизу села виявлено поселення [[трипільська культура|трипільської]] та [[черняхівська культура|черняхівської]] культур, збереглися залишки [[скіфський курган|скіфських курганів]].

Існує декілька легенд щодо походження назви села: за однією - — від назви р. [[Буржа]], за іншою - — від назви переселенців з р. [[Південний Буг]] - — бужан, які тікали від польського гніту.

Лаврентій Похилевич у "«Сказании о населенных местностях Киевской губернии"» [[1864]] року пише: "Бужанка, село на правой стороне Тикича, между местечками Бояркой и Лысянкой. С восточной и западной стороны села впадают в Тикич два ручья: [[Гончариха (річка)|Бужанка]] и Жабьянка. Жителей обоего пола: православных 1100, римских католиков 44. В селении Бужанке, славящемся своим красивым местоположением, построен дворец владелицы, и потому Звенигородское ее имение часто называется Бужанским ключом.

Церква Воздвиженська, дерев'яна, 5-го класу, землі мають 44 десятини; побудована в [[1775]]  р.

У [[1851]]  р. в селі збудовано цукроварню, на якій до 2000  р. переробляли солодкий корінь. У 2006  р. до заводу підведено природний газ, що дало змогу підприємству продовжити виробництво цукру упродовж сезону 2006-2007рр2006—2007 рр.

У Бужанці діяли гуральня та цегельня. У 1855  р. на кошти С. К.  Потоцької відкрито церкву Святої Софії. У цей час населення становило 1899 осіб. Частина населення працювала на місцевих заводах, інші ходили на заробітки до Херсонщини та Катеринославщини.

У кінці 19 ст. - — на початку 20 ст. село перейшло у власність до графа А. А. Потоцького, ву ньому господарював Ф. П. Сирочинський. Із 2432 десятин землі селянам належало лише 829. У цей час на території села збудовано 6 водяних і 7 вітряних млинів, три кузні, лікарня, магазин.

У 1900  р. в с. Бужанка діяли православна церква, [[церковнопарафіяльна школа]], цукровий та цегельний заводи.

У 1929  р. створено Бужанську машинно-кінну станцію.

У 1931  р. утворено колгосп ім. 2 п'ятирічки, який пізніше перейменовано в ім. І. Д.  Черняхівського.

У роки [[Голодомор 1932-1933|Голодомору 1932-19331932—1933]] рр. та репресій у селі померло 900 осіб.

З липня 1941  р. по січень 1944  р. село було окуповане гітлерівськими військами. Під час Корсунь-Шевченківської битви на території Бужанки знищено німецький військовий аеродром.

У червні 1940  р. в селі відкрито дитячий [[піонерський табір]] районного значення.

На початку 2000  р. колгосп ім. І. Д.  Черняхівського реформований у СТОВ "«Бужанське"».

136 жителів села відзначено урядовими нагородами. Серед них: В. М.  Бутар - — орденом Жовтневої революції; В. Ф.  Корнієнко, У. П.  Новикова, Г. М.  Тараненко, Д. Ф.  Щербина - — орденом Трудового Червоного прапора.