Калинове (Білоцерківський район): відмінності між версіями

| назва = Калинове

| область = [[Київська область]]

| код КОАТУУ = 3224487701

| розташування =

| ref-висота =

| водойма = р. [[Гнилий Тікич]]

| облікова картка = [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=09.10.2012&rf7571=14741 Калинове]

| прапор =

{{Otheruses|Калинове}}

 

 

 

== Географія ==

 

 

== Історія ==

 

 

На початку XIII ст. [[Київська Русь]] зазнала спустошливих набігів монголо-татар. Було знищено і великі в ті часи міста, такі як Самбор (нинішні Лісовичі), [[Біла Церква]], [[Васильків]] і т. д. Територія де розташоване село слугувала форпостом на шляху монголо-татар до Західної Європи, тому часто піддавалось набігам та спустошувалось. Після укладення в 1385 році [[Кревська унія 1385|Кревської унії]] територія почала заселятися вихідцями з Литви та Польщі. В багатьох селах з'явились сім'ї поляків і литовців, які виконували роль наглядачів, старост, лісничих, писарів і т. д. Проте територія довгий час лишалась незаселеною через спустошливі набіги кримських татар. Після укладення в 1569 році [[Люблінська унія|Люблінської унії]] і утворення єдиної держави [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] до її складу також входить і Київщина. Почалось повальне закріпачення селян польськими феодалами. В багатьох селах 90 % населення становили поляки. В невеликих містечках (Богуслав, Тараща, Ставище, Виноград і.т.д.) і великих сільських населених пунктах таких як Жидівська Гребля, Насташка, Красилівка з'явились єврейські общини. Вони займались торгівлею, бондарством, пошиттям одягу. З появою єврейської общини пов'язана власне і сама назва селища — Жидівська Гребля. За одним з переказів, та мабуть самим вірогідним, відомо що шлях [[Чумацтво|чумаків]] на південь перетинав заболочений [[Гнилий Тікич]]. Для того, щоб його переїхати доводилось користуватись або переїздом в с. Веселий Кут, або дуже непевним Калиновим мостом, що являв собою гать через болото, на західних окраїнах сучасного Калинового. Залишки того мосту можна знайти і зараз. Знайшовсь єврей, який побудував у найсухішому місті Гнилого Тікича греблю, а біля неї корчму, чумаки мали змогу таким чином скоротити шлях та перепочити. [[Файл:Сучасний вигляд греблі через річку Гнилий Тікич.JPG|thumb|Калинове|250px|right|Сучасний вигляд греблі]]

 

 

 

[[Файл:Церква в с.Чапаєвка.JPG|thumb|Калинове|200px|left|Церква св. Іоанна Богослова в с. Калинове]]

 

 

У дослідженні [[Похилевич Леонтій Іванович|Лаврентія Похилевича]] від 1864 року зазначено<ref>{{Сказання}}</ref>: {{Цитата|ЖИДОВСКАЯ ГРЕБЛЯ, село при реке Гнилом Тикиче, в 6-ти верстах ниже Брилевки. В речку Тикич впадают с правой и левой стороны речки Цицилия и Волосянка. На полях села находится до 40 древних могил, а в самом селе две раскопанные, что намекает на давнюю населенность этой местности. Жителей обоего пола 2117, у чисте коих три латинствующих. Церковь во имя Иоанна Богослова; предшевствовавшая нынешней, была построена в начале прошлого века из дубов, срубленых на самом месте нынешнего селения. По обветшании этой церкви, построена теперешняя деревянная же в 1856. По штатам она причислена к 4-му классу; земли имеет указную пропорцию}}

Станом на [[1885]] рік у колишньому власницькому селі, центрі [[Жидівськогребельська волость|Жидівськогребельської волості]] [[Таращанський повіт|Таращанського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]], мешкало 2229 осіб, налічувалось 309 дворів, існували православна церква, школа, постоялий двір<ref>{{ВВСЕР-3-1885}}</ref>.

 

 

У 1904 році з села біля двох десятків резервістів були призвані до армії та флоту і стали учасниками [[Російсько-японська війна|російсько-японської війни]]. Кілька чоловік загинули в [[Маньчжурія|Маньчжурії]], при обороні [[Порт-Артур (Люйшунь)|Порт-Артура]]. В Цусімському бою на крейсері «Аврора» брали участь і мешканці Жидівської Греблі, матроси&nbsp;— Теплик Гаврило та Гончар Фокій. Найбільше відзначивсь в боях з японцями Нестор Шиян, який служив у драгунах. За бойові заслуги був нагороджений 4-ма [[Георгіївський хрест|Георгіївськими хрестами]], став повним георгіївським кавалером [[Російська імперія|Російської імперії]], занесений на дошку почесних громадян в Георгіївському залі Кремля. Піхотинці Рибченко Антін, Рибченко Омелян були нагороджені Георгіївськими хрестами IV ступеня.

В період [[Перша світова війна|Першої світової війни]] 1914—1918 рр. в армію було призвано велику кількість жителів села, які брали участь в боях на Південно-Західному фронті, частина з них відзначились у боях&nbsp;— Пономаренко Михайло, Швиденко Конон, Губань Павло, Царик Євдоким, Даценко Іван Аронович

 

 

У 1929 році в селі створено колгосп «Більшовик», у якому в 1930 р. перебувала більшість населення. Вже в 1932 році з'явились ознаки голоду. Велика маса людей виїхала з села і стала робітниками, частина пересилилась на Північний Кавказ. В 1932 р. було зібрано доволі непоганий врожай, але майже подвійний тягар по здачі зернових покладено на колгоспи. Крім того потрібно було заплатити в МТС за трактори (хлібом і грошима). Зимою 1933 року почавсь голод. Найбільше почало мерти людей в травні-червні 1933 року, люди помирали не тільки від нестачі їжі, а й від хвороб, що з'явились від недоїдання. Від голодної смерті та хвороб весною 1933 року село не дорахувалось 1898 чол.

Влітку 1937 р. після арешту [[Затонський Володимир Петрович|В.&nbsp;П.&nbsp;Затонського]] в село прибули представники з Києва та Таращі. Було зібрано невеликий сход села, де Затонського було названо «ворогом народу» та «іноземним шпигуном», запропоновано змінити назву села на «Чапаєвка».

 

 

 

 

== Історія розвитку освіти в Калиновому ==

 

Після земської реформи 1864 року, жителі села добиваються відкриття земської школи. Сільський сход 3 вересня 1883 року виносить  «приговор»: просити міністра освіти виділити 500 крб. на будівництво в селі школи та 226 крб. на її утримання. Інспектор народних училищ в місті Тараща направляє «приговор» до попечителя [[Київський навчальний округ|Київської учбової округи]], а той, у свою чергу, пише лист від 17 листопада 1883 міністру народної освіти Російської імперії з проханням дати дозвіл на відкриття школи в селі Жидівська Гребля, через брак коштів було отримано негативну відповідь. На друге прохання сходу жителів села, '''15 лютого 1885 року''' міністерство освіти Російської імперії, виділило 500 крб. на будівництво школи і 226 крб. на рік на її утримання. Сільська трикласна школа, проіснувала до 1908—1910 років. Згодом перетворена в житло для  вчителів, вона  давала їм  притулок  аж  до  1973 року, а потім була знесена в зв'язку з будівництвом нової школи. Навчання в новій школі було більш глибоким, змістовним і досконалим. Поряд із Законом Божим вивчалась російська граматика, математика, давались загальні поняття про природні явища та історію держави.

'''1 вересня 1936  року'''  урочисто, за участю  керівників  села, вчителів, членів  батьківського комітету, жителів  села, представників  районної  влади та учнів  в селі  Затонському була  відкрита  середня школа. Завуч  школи  Баранівський І. В. оголосив  список учнів 8 класу. Під  оплески  присутніх їх вітали  директор  школи Самійленко П. С., керівники  села, представники  з  району. Школа по  праву  стає центром суспільно-політичного  життя села. Авторитет  вчителя був  дуже  високий. В ті  роки  наше село  не  було радіофіковане, радіоприймач був лише  у  школі, тому особлива  увага приділялась  художній самодіяльності, особливо  драматичним  гурткам. В школі  драмгуртком та  гуртком музики  керував завуч Баранівський І.&nbsp;В.&nbsp;Виконавцями  всіх ролей  були  вчителі та  учні  старшокласники. До 1941 року в школі відбулося 3 випуски, атестати зрілості отримали 56 учнів. З 1937 року, після хвилі репресій які зачепили і Затонського В. П., школа стала називатися Чапаєвською середньою

 

 

 

'''1 вересня  1977 року'''  в селі  відкрито  типове приміщення  середньої  школи на  570 учнів. Школа  була збудована  на  кошти колгоспу  ім. Чапаєва. Активну  участь в будівництві  школи взяли  голова  колгоспу Царик М. Д., секретар партійної  організації  Даценко П. Д., голова  сільської ради  Гриценко В. Г., директор  школи Свириденко О. В., батьки  та  учні, жителі села.

* Калинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

 

* [[Кизима Василь Трохимович]]&nbsp;— ліквідатор аварії на ЧАЕС, Герой Соціалістичної праці, Заслужений будівельник УРСР, депутат Верховної Ради УРСР 9-11-го скликань.

 

 

{{Таращанський повіт}}

 

[[Категорія:Села Київської області]]

[[Категорія:Села, перейменовані в рамках декомунізації]]