Радіоприймач: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Версія за 18:59, 11 серпня 2018 ред. С.Гор (обговорення \| внесок) 1631 редагування мНемає опису редагування Мітка: Візуальний редактор ← Попереднє редагування		Поточна версія на 14:03, 1 січня 2024 ред. скасувати Білецький В.С. (обговорення \| внесок) Патрульні, Виключення з IP-блокувань, Відкочувачі 275 035 редагувань Немає опису редагування
(Не показані 25 проміжних версій 11 користувачів)
Рядок 1: {{unibox}}[[Файл:Радіоприймач. ХХ ст.JPG\|міні\|200пкс\|Радіоприймач. 50-і роки ХХ ст.]] [[Файл:Schaub-Lorenz Goldsuper Stereo 20.jpg\|міні\|200пкс\|Настільний ламповий радіоприймач, 1961]] [[Файл:ICOM RC-9500.jpg\|міні\|200пкс\|Сучасний приймач для радіозв'язку]] '''Радіоприйма́ч'''<ref>{{СУМ-11\|Радіоприймач}}</ref> — [[пристрій]], призначений для приймання [[Радіохвилі\|електромагнітних хвиль радіодіапазону]] (тобто з довжиною хвилі від декількох тисяч метрів до частин міліметра) з наступним перетворенням інформації, яка у них зберігається до вигляду, в якому вона може бути використана. Радіоприймачі є важливими компонентами всіх систем, які використовують [[радіо]]. Інформація, отримана приймачем, може бути у вигляді звуку, рухомих зображень ([[телебачення]]) або [[цифровий сигнал \| цифрових даних]].<ref>[http://www.radio-electronics.com/info/rf-technology-design/index.php Radio-Electronics, ''Radio Receiver Technology'']</ref> == Історія == {{докладніше\|Історія виникнення радіо}} Перший в світі радіоприймач (розрядовідмітник) був досліджений італійським вченим Л.[[Луїджі Гальвані]] у 1791 році. Приймач складався з антени та заземлення, приєднаних до чутливого елементу (м'язу препарованої жаби), що скорочувався під дією [[Електромагнітні хвилі\|електромагнітних хвиль]] (ЕМХ~~) природного походження (блискавок~~). У 1875 (1876) році американський винахідник [[Томас Едісон]] проводив досліди з приймачем ЕМХ власної конструкції. Приймач складався з двох загострених провідників ~~(розрядника)~~, розташованих в одну лінію в темній коробці із збільшуваним склом, тобто електричного розрядника, що виконував роль чутливого елемента. Виступаючий кінець одного провідника був обладнаний порожнистою кулею (антеною), а іншого -— гвинтом для регулювання відстані між вістрями провідників. При дії ЕМХ між вістрями розрядника виникала іскра. У 1890 ~~році~~року ~~французський~~французький вчений ~~Едуард~~[[Едуар Бранлі~~<sup>[ru~~]~~</sup>~~] досліджував скляну трубку з металевими ошурками для виявлення електромагнітних хвиль та дав їй назву «радіокондуктор», що привело до появи терміна "«радіо"». ~~При~~Після дії ЕМХ радіокондуктор проводив струм. Для повернення його у початковий непровідний стан, необхідно було трубку струснути. Чутливість радіокондуктора була набагато кращою, ніж розрядника. Схема приймача Бранлі містила батарею, радіокондуктор, антену, [[гальванометр]] та [[~~Резистор\|резистори~~резистор]]и для обмеження струму. Після дії ЕМХ відхилялась стрілка гальванометра.▼ У [[1887]] році німецький [[фізик]] [[Генріх Герц]] побудував іскровий передавач радіохвиль (радіопередавач) з [[Котушка Румкорфа\|котушкою Румкорфа]] і півхвильовою дипольною передаючою [[антена\|антеною]] та приймач радіохвиль з розрядником. Він довів існування радіохвиль, яке було передбачене [[Джеймс Клерк Максвелл\|Максвеллом]] і [[Майкл Фарадей\|Фарадеєм]] й дослідив основні властивості [[радіохвиля\|радіохвиль]] ([[Інтерференція хвиль\|інтерференцію]], [[Дифракція\|дифракцію]], [[Поляризація електромагнітної хвилі\|поляризацію]], [[Відбиття (фізика)\|відбиття]]). У 1894 році англійський вчений Олівер Лодж~~<sup>[en]</sup>~~ удосконалив радіокондуктор шляхом автоматизації процесу його струсу. Для цього використовувались ~~або~~ електродзвоник, або електромеханічний чи механічний пристрій з молоточком. Цьому поєднанню радіокондуктора з механізмом струсу (переривачем) Лодж дав назву [[когерер]]. Для додаткового підсилення струму когерера, при необхідності, Лодж використовував батарею та чутливе [[реле]]. Когерер дав можливість О. Лоджу приймати азбуку Морзе, при відповідній доробці приймача та передавача ЕМХ.▼ ▲У 1890 році французський вчений Едуард Бранлі<sup>[ru]</sup> досліджував скляну трубку з металевими ошурками для виявлення електромагнітних хвиль та дав їй назву радіокондуктор, що привело до появи терміна "радіо". При дії ЕМХ радіокондуктор проводив струм. Схема приймача Бранлі містила батарею, радіокондуктор, антену, гальванометр та [[Резистор\|резистори]] для обмеження струму. У подальшому вяк ~~якості~~чутливі ~~чутливих елементів~~елементи приймачів використовували кристалічні таабо вакуумні діодні чи тріодні ~~сіткові~~ детектори.▼ ▲У 1894 році англійський вчений Олівер Лодж<sup>[en]</sup> удосконалив радіокондуктор шляхом автоматизації процесу його струсу. Для цього використовувались або електродзвоник, або електромеханічний пристрій з молоточком. Цьому поєднанню радіокондуктора з механізмом струсу (переривачем) Лодж дав назву [[когерер]]. Для додаткового підсилення струму когерера, при необхідності, Лодж використовував батарею та чутливе [[реле]]. ▲У подальшому в якості чутливих елементів приймачів використовували кристалічні та вакуумні діодні чи тріодні сіткові детектори. == Принцип роботи == У загальному вигляді принцип дії радіоприймача полягає в селекції (виборі), підсиленні, перетворенні, потрібних для користувача радіосигналів. Електромагнітні хвилі є сумішшю потрібного (корисного) радіосигналу, інших радіосигналів, завад різного походження, що наводять у антені мішанину [[змінний електричний струм\|змінних електричних струмів]]. Отримані таким чином електричні коливання обробляються (перетворюються, підсилюються, фільтруються і т. пін.) для відділення необхідного сигналу від завад;. Потім з сигналу виділяється ([[Детектування\|детектується]]) корисна інформація~~; отриманий в результаті~~, ~~сигнал перетворюється у вид,~~що ~~придатний~~придатна для використання: звук, зображення на екрані телевізора, потік цифрових даних, безперервний або дискретний сигнал для [[керування]] виконавчим пристроєм (наприклад, телетайпом або рульовою машинкою) тощо. В залежності від конструкції приймача сигнал в його тракті може проходити, крім детектування, багатоетапну обробку: фільтрацію за [[Частота\|частотою]], підсилення, перетворення частоти (зсув спектру), обмеження за [[Амплітуда\|амплітудою]], оцифрування з подальшою програмною обробкою і перетворенням в аналоговий вигляд. Рядок 25 ⟶ 26: == Див. також == * [[Радіо]] * [[Радіостанція]] * [[Побутова техніка]] * [[Автодин]] * [[Супергетеродин]] * [[Мікронавушник]] == ~~Посилання~~Примітки == {{reflist}} ==Джерела і література== * Communications Receivers, Third Edition, Ulrich L. Rohde, Jerry Whitaker, McGraw Hill, New York, 2001, {{ISBN\|0-07-136121-9}} * Організація військового зв’язку (В.Г. Шолудько, М.Ю. Єсаулов, О.В. Вакуленко, Т.Г. Гурський, М.М. Фомін). Навчальний посібник. – К.: ВІТІ, 2017 р. – 282 с. * {{ref-ru}}Н.В. Анісімов: довідник транзисторні радіоприймачі, радіоли, електрофони, магнітофони. К.: Техніка, 1983. == Посилання == * [https://uk.fmuser.net/content/?1206.html Супергетеродин радіоприймач] 2014/9/26 * [https://dsns.gov.ua/uk/abetka-bezpeki/diyi-naselennya-v-umovax-nadzvicainix-situacii-vojennogo-xarakteru Дії населення в умовах надзвичайних ситуацій воєнного характеру]: "Екстрена валіза" {{~~Без~~Мало джерел\|дата=~~листопад~~червень ~~2009~~2023}}▼ {{Радіоприймач}} {{Radio-stub}} ▲{{Без джерел\|дата=листопад 2009}} [[Категорія:Радіотехніка]] Рядок 41 ⟶ 54: [[Категорія:Електропобутова техніка]] [[Категорія:Побутова електроніка]] ~~[[Категорія:Електроніка]]~~ [[Категорія:Радіо]] [[Категорія:Техніка зв'язку]]