Іронія: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

[перевірена версія]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Версія за 21:08, 28 квітня 2013 ред. Іванко1 (обговорення \| внесок) Патрульні, Відкочувачі 108 204 редагування м суміш розкладок за допомогою AWB ← Попереднє редагування		Поточна версія на 09:50, 10 червня 2023 ред. скасувати 80.187.101.12 (обговорення) Дерусифікація Української Вікіпедії. Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
(Не показані 38 проміжних версій 27 користувачів)
Рядок 1: [[Файл:9202 - Presidio anticlericale, Milano, 2 June 2012 - Foto di Giovanni Dall'Orto.jpg\|thumb\|200пкс\|Учасниця протесту на антиклерикальному мітингу на площі Piazza XXIV Maggio в Мілані, Італія, 2 червня 2012 року. На сумці написано «Іронія - це сексуально».]] '''Іро́нія''' ({{lang-grc\|είρωνεία}} — «лукавство, глузування, прихований глум») — [[троп]], у якому справжній сенс суперечить явному сенсу або є прихованим. Іронія створює відчуття, що предмет обговорення не такий, яким здається. [[Файл:2008 Olympic Torch Relay in SF - Justin Herman Plaza 73.JPG\|міні\|266x266пкс\|Текст англійською: «Я не можу дозволити собі справжній знак».]] '''Іро́нія''' ({{lang-grc\|είρωνεία}} — лукавство, глузування, прихований гумор) — художній [[троп]], який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. Іронія — це ''насмішка'', замаскована зовнішньою серйозністю. Іронія — вживання слів у негативному розумінні, прямо протилежному буквальному значенню. Наприклад: «Ну ти і хоробрий!», «Дуже дотепно...». Тут позитивні висловлювання мають негативний підтекст. == Тлумачення == Іронію, як і будь-яке складне і давнє явище мовного вираження людини, можна розглядати на багатьох рівнях, включно з тим, який зводить її іронічно-невхопний зміст до якогось одного з її значень (найчастіше до значення не поняття іронії, а до слова «іронія»), які часто можна «приписати» до якогось історичного періоду. Таким чином, розуміння іронії як процесу, як дії або енергії, залежить від досвіду її, а розуміння іронії як результату, або ергону, від інструментального знання того, що приводить до іронії, — передусім іронії, вираженої через тропи. У [[стилістика\|стилістиці]] фігура, яку називають «антифразис», коли висловлювання набуває у контексті протилежного значення. ~~Іронія — це ''насмішка'', замаскована зовнішньою благопристойною формою.~~ Осмислення іронії як [[естетика\|естетичної]] категорії, як ідейно-емоційної оцінки явищ дійсності сягає [[античність\|античності]], зокрема [[Філософія\|філософії]] [[Сократ]]а. Проте іронія Сократа заперечує реальну [[Істина\|істину]] і суб'єктивне уявлення її: «Я знаю тільки те, що нічого не знаю». == Типи == == Середньовічна іронія ==▼ [[Файл:Situational irony - Baker Street tube station.jpg\|thumb\|Знак «Не курити», ілюструє [[Шерлок Холмс\|Шерлока Холмса]], котрий курить. Станція на [[Бейкер-стріт (станція метро)\|Бейкер-стріт]].]] «''Нова Енциклопедія поезії та поетики Принстона''» розрізняє такі види іронії:<ref name="НЕП">Preminger, A. & Brogan, T. V. F. Brogan, ''The New Princeton Encyclopedia of Poetry and Poetics'', MJF Books, 1993, {{ISBN\|9780691032719}}, стор. 633—635.</ref> * '''Класична''' іронія — посилання на джерела іронії в давньогрецькій комедії та те, як класичний та середньовічні риторики окреслили цей термін. * '''Романтична''' іронія — самосвідома і самокритична форма художньої літератури. * '''Космічна''' іронія — протиставлення абсолютного та відносного, загального та індивідуального, яке [[Георг Вільгельм Фрідріх Гегель\|Гегель]] висловив фразою, «загальна [іронія] світу».<ref name="НЕП" /> * '''Вербальна''' іронія — суперечність між заявленим та задуманим значеннями. * '''Ситуаційна''' іронія — невідповідність наміру та результату; коли результат дії суперечить бажаному чи очікуваному ефекту. * '''Драматична''' іронія та '''трагічна''' іронія — невідповідність усвідомлення актора та спостерігача: коли слова та дії набувають значення, яке розуміє слухач чи аудиторія, але мовець чи персонаж цього не роблять; наприклад, коли персонаж каже іншому: «Побачимось завтра!», коли аудиторія (але не персонаж) знає, що герой помре до [[світанок\|світанку]]. Термін найчастіше використовується, коли автор змушує персонажа говорити чи діяти помилково, через незнання певної частини правди, але про яку усвідомлює аудиторія. Трагічно іронізуючи, те, що глядачі знають про помилки, які робить герой. Є й нові форми іронії, котрі ще не зазначені у більшості словниках: * [[Постіронія\|'''Пост'''іронія]] — термін, що використовується для позначення стану, у якому серйозні та іронічні наміри заплутані. Однак, є сумніви щодо цієї форми іронії. ▲=== Середньовічна іронія === Оригінальне розуміння іронії було в [[Україна\|Україні]]. Теорія іронії розроблялася викладачами поетик [[Києво-Могилянська Академія\|Києво-Могилянської академії]] ([[В. Новицький]], [[Тихін Олександрович]], [[Кроковський Йоасаф\|Йоасаф Кроковський]], [[Яворський Стефан\|Стефан Яворський]], [[Лаврентій Горка]], [[Георгій Кониський]], [[Феофан Прокопович]], [[Митрофан Довгалевський]] та ін.). У творах [[XVII століття\|XVII]]—[[XVIII століття]] розвивається її особлива форма — ''самоіронія'', самонасмішка. У творах [[мандрівні дяки\|«мандрованих дяків»]] автори прикидаються простаками, дурниками, говорять нібито нісенітниці, але насправді — про серйозні речі, несумісні із довколишнім світом абсурду. ''Іронія-запитання'' — улюблений прийом [[Григорій Сковорода\|Григорія Сковороди]]. Вона виражається в глузуванні засобом іносказання, але завдання іронії та [[Алегорія\|алегорії]] різні. Алегорія показує схожість між окремим, конкретним і чимось іншим, що є якоюсь загальною ідеєю чи принципом, і в іронії значення відмінне від сказаного, протилежне йому. === Романтична іронія === ''[[Романтизм\|Романтичну]] іронію'' розробили [[німецькі романтики]] ([[Ф. Шлегель]], [[А. Мюллер]]), спрямовуючи її на [[Література\|літературну]] форму і використовуючи як засіб заперечення всього нерухомого і закостенілого. [[Гегель\|Г. В. Ф. Гегель]] вважав іронію романтиків суб'єктивною грою свідомості. В Україні розвивалася концепція ''заперечної іронії'' ([[Іван Котляревський\|І. Котляревський]], [[Метлинський Амвросій\|А. Метлинський]], [[Микола Костомаров\|М. Костомаров]]). == Іронія в українській літературі XIX ст. == Особлива заслуга в осмисленні іронії в художній практиці належать [[Тарас Шевченко\|Тарасу Шевченку]]. У нього вона спрямована не до суб'єкта, а до об'єкта. Насмішка не заповнює остаточно її зміст. Іроніст — це сумна людина, бо обставини буття України трагічні. Т. Шевченко створив геніальні іронічні рядки, що стали [[афоризм]]ом: : «Од молдованина до ~~фінна~~фіна: На всіх язиках все мовчить, ~~: На всіх язиках все мовчить,~~ : Бо благоденствує!» Його іронія перетворюється на засіб звинувачення антигуманних суспільних явищ, колоніальної політики царської [[Росія\|Росії]]. [[Іван Франко\|Франкову]] іронію можна назвати ''холодною, крижаною''. Проте іронічний автор у творах І. Франка — не апатик, якому все байдуже. Письменник використовує апатію як маску, засіб ~~розвінчення~~розвінчання потворного. == Іронія в українській літературі XX ст. == Українська література [[XX століття\|XX]] ст. ([[Микола Хвильовий\|М. Хвильовий]], [[Еллан-Блакитний Василь Михайлович\|В. Еллан (Блакитний)]], [[Остап Вишня]], [[Микола Куліш\|М. Куліш]], [[Павло Загребельний\|П. Загребельний]], [[Дудар Євген Михайлович\|Є. Дудар]], [[Олег Чорногуз]], [[Юрій Андрухович\|Ю. Андрухович]]) розвиває іронію характерну для літератури XIX ст., так звану ''«епічну іронію»'' ([[Томас Манн\|Т. Манн]].). Іронія як ''«об'єктивна суб'єктивність»'' виявляється в романах «Левине серце», «Гола душа» П. Загребельного; «Позичений чоловік», «Парад планет» Є. Гуцала, «Аристократ із Вапнярки», «~~Перетендент~~Претендент на папаху» О. Чорногуза, у творах Ю. Андруховича, Є. Дударя. Іронія є часто єдиною формою вільного погляду на світ і героя. == Див. також == {{Вікіцитати1}} {{commonscat\|Irony\|Іронія}} * [[Accismus]] * [[Стьоб]] * [[Самоорієнтований гумор]] == Примітки == {{reflist}} == Література == * ''І. Бичко''. Іронія // {{ФЕС}} * Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, [[Теремко Василь Іванович\|В. І. Теремка]]. — К.: [[Видавничий центр «Академія»\|ВЦ «Академія»]], 2007. * Іронія: Збірник статей [https://web.archive.org/web/20080107012226/http://www.dspace.humanities.org.ua/dspace/handle/123456789/10] /Упорядники Олена Галета, Євген Гулевич, Зоряна Рибчинська ([[Центр гуманітарних досліджень]] Львівського національного університету ім. Івана Франка). — Львів: Літопис; Київ: Смолоскип, 2006. — 238 с. («Соло триває… нові голоси», № 3: Ростислав Семків, «Парадокси постмодерної іронії та стильова параноя сучасної української літератури» / Лекція-2004 на пошану Соломії Павличко) [https://web.archive.org/web/20071008094157/http://humanities.lviv.ua/projects.php?pid=14]. == Посилання == * [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part4.pdf Іронія] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20210504234615/http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part4.pdf \|date=4 травня 2021 }} // {{УМЕ4\|сторінки=553}} * {{ЛЗЕ1\|частина =Іронія\|сторінки =436-438}} * {{ЛСД2007\|частина =Астеїзм\|сторінки =67}} * {{ЛЗПЛ2001\|частина =Іронія \|сторінки =235}} {{Стилістичні фігури}} {{Бібліоінформація}} [[Категорія:Тропи]] [[Категорія:Категорії естетики]] [[Категорія:Іронія\| ]] ~~{{Link FA\|lv}}~~